Туберкульоз як професійне захворювання медпрацівників

📈За даними Центру громадського здоров’я в Україні в 2025 році відзначається зниження захворюваності на туберкульоз у порівнянні з попереднім роком на 14%. Однак за оцінкою ВООЗ Україна все ще входить в число 30 країн з високим тягарем лікарсько-стійкого туберкульозу.

Туберкульоз – хронічна соціально небезпечних інфекційна хвороба, яка найбільш часто вражає легені і передається від хворої людини з активним бактеріовиділенням до здорової повітряним шляхом під час кашлю, розмови, чхання. При тривалому контакті з хворим на відкриту форму туберкульозу інфікується 25-50% людей, з числа інфікованих занедужують 5-15%.

Ймовірність розвинення туберкульозу після контакту залежить від стану імунної системи інфікованого. Розвитку захворювання сприяють перевтома, тяжка надмірна праця, хронічний стрес, погане харчування, наркозалежність, зловживання алкоголем, куріння, антисанітарні умови проживання, бродячий спосіб життя.

Туберкульоз може вражати всіх людей, але є групи підвищеного ризику захворювання. Це: люди, які контактували з хворими на туберкульоз людьми, ВІЛ-інфіковані, особи, які перебувають в місцях позбавлення волі, біженці, мігранти, особи без постійного місця проживання, люди, які живуть за межею бідності, з алкогольною, наркотичною залежністю тощо. До груп підвищеного ризику професійного захворювання відносяться працівники виробництв, пов’язаних з шкідливим впливом діоксиду кремнію (шахтарі, металурги), персонал слідчих ізоляторів, установ виконання покарань, а також медичні працівники.

В Україні у 2024 році захворіли на туберкульоз 149 працівників закладів охорони здоров’я, у 2025 році – 136. Захворювання становить загрозу як для персоналу протитуберкульозних закладів, так і для медпрацівників загальної лікарняної мережі. Приймаючи пацієнтів, медики контактують з різними інфекціями, серед яких є туберкульоз. Під час лікування хворих у стаціонарі будь-якого профілю існує ризик заразитися від пацієнтів, у яких туберкульоз не діагностований і вони помилково лікуються від інших захворювань.

Для працівників протитуберкульозних закладів ризик захворіти на туберкульоз у 12 разів вищий, ніж у загального населення. Цьому сприяють: невчасне розпізнання та діагностика активної форми туберкульозу у хворих, несвоєчасна ізоляція інфікованих, недостатня або відсутня ізоляція в приміщенні, де перебувають хворі, порушення санітарно-гігієнічних норм при проведенні медичних маніпуляцій, пізнє виявлення у хворого стійкості до медикаментів, недбале відношення щодо респіраторного захисту медичних працівників.

👩‍🔬Серед медичного персоналу протитуберкульозних закладів вкрай високим є ризик інфікування у працівників бактеріологічних та клінічних лабораторій. Адже лаборанти виконують свою роботу в умовах контакту і з хворими на туберкульоз, і з живою патогенною культурою. Наступне місце по захворюваності займають медпрацівники стаціонарних відділень протитуберкульозних закладів, оскільки на стаціонарне лікування поступають хворі з переважно активною формою туберкульозу. Лікар-хірург під час операції безпосередньо контактує з інфікованими патологічними тканинами. Значний ризик інфікування мають медпрацівники поліклініки закладу, особливо середній медичний персонал.

⚠️Найбільш часто туберкульоз вражає молодих жінок до 30 років, серед працівників у віці 60 років і старше захворювання майже не зустрічається.

✅З метою профілактики професійного захворювання на туберкульоз медичних працівників в закладах охорони здоров’я, зокрема, протитуберкульозного профілю, мають дотримуватися заходи інфекційного контролю, які включають адміністративний, інженерний контроль та особистий захист. Важливим є навчання пацієнтів респіраторній гігієні та застосування засобів індивідуального респіраторного захисту: хірургічних масок – пацієнтами, респіраторів різних видів – медичними працівниками. Щоб унеможливити забруднення рук при збиранні мокротиння, його транспортуванні, взятті мазків, потрібно обов’язково правильно одягати та знімати гумові рукавички. Медичні працівники мають проходити профілактичні медичні огляди та дбайливо ставитись до свого здоров’я. Здоровий спосіб життя, раціональне харчування та фізична активність сприяють зміцненню імунітету і запобігають розвитку туберкульозу. Це слід пам’ятати всім і медичним працівникам – зокрема.