Будьте уважні та обережні. Лептоспіроз – проблема сьогодення

Лептоспіроз – небезпечний зооантропоноз, який спричиняють бактерії роду Leptospira. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України на відміну від інших особливо небезпечних природно-вогнищевих недуг лептоспіроз розповсюджений на всіх адміністративних територіях країни.

Спалахи цієї хвороби відбуваються після повеней. Влітку, коли люди проводять більше часу біля водойм, захворюваність на лептоспіроз теж зростає. Лептоспіроз має тяжкий перебіг (до 70% серед госпіталізованих) і високу летальність (до 20 %).

Коротка історія

ℹ️Історія лептоспірозу почалася задовго до відкриття його збудника. У 1886 році німецький лікар Адольф Вейль вперше описав характерну жовтяничну форму хвороби, що супроводжується лихоманкою, кровотечами та ураженням нирок. Цей стан довгий час називали «хворобою Вейля», вважаючи окремою нозологією. Однак уже тоді лікарі відзначали зв’язок захворювання з контактом людей із забрудненою водою.

Прорив у вивченні інфекції стався в 1914–1915 роках, коли японський бактеріолог Рюкічі Інадо і його колеги виділили з крові хворих спіралеподібні мікроорганізми — Leptospira icterohaemorrhagiae. Це відкриття не тільки підтвердило інфекційну природу хвороби, але й дозволило розробити перші методи лабораторної діагностики. Цікаво, що спочатку лептоспіри помилково відносили до спірохет, споріднених зі збудником сифілісу.

В середині XX століття завдяки роботам вчених були розроблені серологічні методи виявлення лептоспірозу, серед яких ключову роль зіграла реакція мікроаглютинації (РМА). Цей тест, запропонований в 1950-х роках, досі залишається «золотим стандартом» серодіагностики, дозволяючи визначати специфічні антитіла та ідентифікувати серовари збудника. Пізніше до нього додалися ПЛР-дослідження, які значно прискорили постановку діагнозу.

Епідеміологія

✅Згідно з даними ВООЗ, щорічно у світі реєструється до 1 мільйона випадків лептоспірозу, причому летальність коливається від 5% до 20% залежно від форми захворювання, своєчасності діагностики та доступності медичної допомоги.

В Україні лептоспіроз носить переважно спорадичний характер, проте відзначаються спалахи після паводків і сильних дощів. Це пов’язано з розмиванням ґрунту і поширенням інфікованої сечі тварин у водойми, які використовуються для пиття, купання або сільськогосподарських потреб. Пік захворюваності — літо-осінь (купальний сезон, сільськогосподарські роботи, паводки).

Джерела інфекції:

• гризуни та комахоїдні (щури, миші, полівки) — головні резервуари лептоспір в природі, що виділяють бактерії з сечею, забруднюючи воду і ґрунт;
• сільськогосподарські та домашні тварини (корови, свині, вівці, рідше собаки) — можуть хворіти безсимптомно, але при цьому довго виділяти збудника в зовнішнє середовище.

Шляхи зараження:

1. Контактний (основний). Через мікротравми шкіри (подряпини, порізи) або слизові оболонки при купанні в заражених водоймах, роботі з ґрунтом (город, ферма) або прямому контакті з інфікованими тваринами (доїння, догляд).
2. Аліментарний. Вживання сирої води з відкритих джерел (річки, колодязі), пиття некип’яченого молока від хворих корів або через м’ясо, що не пройшло достатню термічну обробку (рідше).
3. Вкрай рідко можливий повітряно-крапельний шлях (при вдиханні аерозолю, що містить лептоспіри, наприклад, в лабораторіях або при обробці шкур тварин).

📌До основної групи ризику відносяться: фермери, доярки, працівники м’ясокомбінатів; ветеринари, зоотехніки; працівники каналізаційних мереж, шахтарі; військовослужбовці, які беруть участь у польових навчаннях; туристи (особливо любителі екстремального відпочинку біля води); рибалки та мисливці; дачники, які працюють на вологих ділянках.

📅Людина може захворіти у період від двох днів до чотирьох тижнів після зараження. Мають місце симптоми від легких (головний біль, гарячка, біль у м’язах, почервоніння очей, діарея, висипання) до серйозних (ураження нирок, печінки, менінгіт) і навіть летальних (у разі несвоєчасного звернення за медичною допомогою). Лептоспіроз буває складно діагностувати, адже симптоми схожі на прояви інших захворювань — наприклад, можуть нагадувати грип, характерніший восени й взимку. До того ж інколи недуга може мати безсимптомний перебіг.

У людини, яка перехворіла на лептоспіроз, формується стійкий, але неспецифічний імунітет. Це означає, що високою є ймовірність повторного зараження, проте вже лептоспірами іншого підвиду з іншою антигенною структурою.

⚠️Загальна профілактика лептоспірозу передбачає такі заходи: охорона водойм від інфікування води хворими тваринами; знищення пацюків та мишей; дотримання правил особистої техніки безпеки працівниками неблагополучних тваринницьких господарств, скотобоєнь та м’ясопереробних цехів. Щоб не захворіти лептоспірозом, необхідно уникати потенційно заражених водойм та риболовлі у них; вакцинувати домашніх та сільськогосподарських тварин проти лептоспірозу; уникати контактів із хворими та інфікованими тваринами; знищувати гризунів у особистих помешканнях, виключити купання у невідомих водоймах. Купатися необхідно в спеціально відведених місцях. Зараження лептоспірозом частіше відбувається в закритих стоячих водоймищах, особливо мілководних. Слід пам’ятати, що ризик зараження зростає під час купання при наявності на тілі подряпин, ран та ковтанні води; бажано відмовитись від прогулянок босоніж у заболочених місцях. При виконанні польових робіт, риболовлі, полюванні, догляді за хворою худобою необхідно обов’язково дотримуватися правил особистої гігієни – вдягати гумові чоботи, рукавички. Забороняється вживати в їжу м’ясо і молоко хворих на лептоспіроз тварин, сиру воду з відкритих водоймищ.

👨‍⚕️Якщо зараженню запобігти не вдалось та з’явилися клінічні ознаки хвороби (слабкість, підвищення температури тіла, біль у литкових м’язах, жовтяниця шкіри, крововиливи в сітківку ока тощо), негайно звертайтесь за медичною допомогою.

❗Пам’ятайте, ваше здоров’я та життя у ваших руках.