Червень – національний місяць обізнаності про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Червень – національний місяць обізнаності про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) у США.

ПТСР — це розлад психічного здоров’я, що виникає як реакція психіки на травматичні події, які людина пережила, або була свідком страждань інших. Зовні люди з ПСТР можуть нічим не видавати свого стану, але у них є невидимі рани душі. Декому для виникнення ПТСР достатньо однієї травматичної ситуації. Однак не в усіх людей, що мають травматичний досвід виникне ПТСР. За даними ВООЗ, у світі близько 70% людей пережили хоча б одну потенційно травматичну подію протягом свого життя, з них 5,6% буде мати ПТСР. Приблизно 3,9% населення світу хоч раз у своєму житті мали діагностований ПТСР. Імовірність розвитку посттравматичного стресового розладу залежить від типу пережитої травматичної події. Наприклад, рівень ПТСР більш ніж у три рази (15,3%) вищий серед людей, які живуть в умовах війни; показники ПТСР особливо високі після сексуального насильства.

За даними Національної служби здоровʼя України (НСЗУ), у 2021 році діагноз ПТСР був поставлений 3 167 пацієнтам, у 2022 році — 7 051 пацієнту, у 2023 році — 12 494 пацієнтам, а станом на 6 березня 2024 року — 3 292 пацієнтам. Окрім ПТСР виділяють також комплексний посттравматичний стресовий розлад (КПТСР). КПТСР немає серед діагнозів DSM-5, але він вже згадується у МКХ-11.

Чим відрізняється КПСТР та ПТСР?

Для виникнення ПТСР людині достатньо однієї події, для КПСТР характерний більш тривалий травматичний вплив, тобто багаторазові, безперевні та повторювані травми. Травматичними подіями зазвичай є події, що несуть загрозу життю та/або здоров’ю людини, наприклад, катування, рабство, геноцид, тривале домашнє насильство, неодноразове сексуальне або фізичне насильство в дитинстві, або ж людина могла бути свідком загрози життю або здоров’ю іншого, що також спричиняє травму.

КПТСР насамперед відрізняється від ПТСР складнощами регуляції емоцій, міжособистісними проблемами та переконанням у власній нікчемності.

Серед симптомів КПТСР важливо виділити:

🔹 Повторне переживання травматичної ситуації тут і зараз; це можуть бути кошмари, спогади. Повторне переживання зазвичай супроводжується інтенсивними переживаннями страху та жаху, що також включає фізичні відчуття.

🔹 Уникнення спогадів та думок, що нагадують про подію; людина з КПТСР може уникати як думок про травматичний досвід, так і місць, людей, ситуацій, наприклад змінити роботу чи переїхати в інше місце.

🔹 Постійне відчуття загрози. Через постійну настороженість люди, що мають КПТСР, можуть діяти на попередження небезпеки. Наприклад, не сидіти спиною до дверей, перевіряти дзеркало заднього виду автомобіля.

🔹 Проблеми емоційної сфери. При КПТСР порушується регуляція емоцій, що може проявлятись як спалахи агресії, самоушкодження, емоційне заціпеніння, нездатність відчувати позитивні емоції.

🔹 Переконання у власній нікчемності, приниженості, або переможеності. Це переконання супроводжують інтенсивне почуття сорому, провини або невдачі. Людина може відчувати провину за те, що не врятувала інших, або не уникнула обставин, що трапились.

🔹 Труднощі у побудові стосунків та почутті близькості з людьми. Людина з КПТСР може уникати знайомств та спілкування з людьми, або мати труднощі з побудовою наявних стосунків.

Ці порушення призводять до значних погіршень особистої, сімейної, соціальної, освітньої, професійної та інших важливих сфер життя.

Здебільшого, люди що мають КПТСР також мають інші розлади психіки, зокрема, депресію, тривожні розлади, розлади пов’язані з вживанням ПАР.

Що робити, якщо ви підозрюєте КПТСР у рідних?

Комплексний ПТСР діагностує лікар-психіатр, та призначає лікування, зважаючи на симптоми. При КПТСР важливо не тільки отримувати медикаментозне лікування, а й проходити психотерапію. Найбільш ефективними методами в роботі з КПТСР є: десенсибілізація та переробка рухами очей (EMDR), та травмафокусована когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). EMDR допомагає опрацювати травматичні спогади за допомогою рухів очей та ритмічної стимуляції, зменшуючи інтенсивність емоційного впливу спогадів. КПТ працює з виявленням зв’язків між думками, емоціями та поведінкою, дає змогу виявити негативні переконання, пов’язані з травмою.

Якщо ваша близька людина має ознаки КПТСР або ПТСР, їй важливо:

1️⃣ просити близьких про підтримку;

2️⃣ звернутись за допомогою психотерапевта, психіатра;

3️⃣ дотримуватись своєї рутини.

Окрім допомоги фахівців, одним з елементів роботи з КПТСР є методи самодопомоги. Робота з психотерапевтом має на меті навчити людину справлятись з симптомами самостійно. Ви можете застосовувати вправи на заземлення та для саморегуляції з Аптечки швидкої психологічної допомоги “Ти як?”.

Як підтримати близьку людину з КПТСР?

Людина, що має КПТСР може ізолюватись від контактів з друзями та родичами. Вони можуть бути поглинуті переживаннями щодо травми, почуттям сорому, думками про те, що інші не зрозуміють їх досвіду. Важливо, щоб ваша близька людина з КПТСР знала, що якщо необхідно, вона зможе до вас звернутися. Дотримуйтесь кількох простих правил:

✔️ Не знецінюйте переживань та досвіду людини.

✔️ Будьте чуйними.

✔️ Використовуйте пряму комунікацію, не змушуйте здогадуватись, що ви хочете сказати.

✔️ Давайте зрозуміти, що почуття людини важливі (валідуйте).

✔️ Слухайте стільки, скільки це необхідно.

✔️ Будьте поруч.

✔️ Не змушуйте людину розповідати про болючий досвід.

✔️ Наголошуйте на сильних сторонах особистості.

✔️ Ознайомтеся з доказовою інформацією про КПТСР.

✔️ Не давайте непрошених порад.

Посттравматичне зростання.

13 червня – національний день обізнаності про посттравматичне зростання у США.

Концепція посттравматичного зростання (ПТЗ) була розроблена в середині 1990- х років психологами, докторами філософії Річардом Тедескі та Лоуренсом Калхуном, і визначається як «позитивні психологічні зміни, що виникають у результаті боротьби з травмою або дуже складними (кризовими) ситуаціями». Згідно з теорією посттравматичного зростання, людина, опрацьовуючи травму, може виробити інше бачення світу з новим уявленням про себе та світ, а отже, змінитися у кращу сторону.

Хто може відчути посттравматичне зростання?

Вважається, що ПТЗ можуть мати 50-75% людей, які пережили травматичну подію. ПТЗ характерне частіше серед людей, які є більш екстравертними та відкритими до нового досвіду, а також мають соціальну підтримку та можуть говорити про свою травму з іншими. Це пояснюється тим, що люди, які є більш відкритими, схильні переглядати свої системи переконань, а екстраверти, активніше реагують на травму та шукають зв’язки з іншими.

Згідно з даними Американської психологічної асоціації, ПТЗ може залежати від наступного:

➖ Стать: ПТЗ зустрічається частіше серед жінок, ніж чоловіків (хоча різниця відносно невелика).

➖ Вік: у молоді більше шансів мати ПТЗ, оскільки вони можуть бути більш відкритими до змін.

➖ Генетика: тривають дослідження щодо епігенетичних змін, які свідчать про ПТЗ.

Розрізняють 5 основних вимірів посттравматичного зростання:

1️⃣ Відчуття більшої особистої сили. Якщо людина подолала поточні труднощі, то це додає їй віри у власну спроможність надалі впоратися з чим завгодно.

2️⃣ Цінність щоденного життя. Звичайні буденні речі, які раніше могли сприйматися як належне, зараз приймаються як щось цінне і важливе.

3️⃣ Поява нових можливостей. Можливо, є щось, що людина не зможе більше робити через травму, але можуть зʼявитися нові можливості чи перспективи, про які вона раніше й не підозрювала.

4️⃣ Зміна взаємостосунків. Близькі стосунки стають глибшими, у них проявляється більше емпатії, співпереживання та співчуття.

5️⃣ Духовні, екзистенційні зміни. Людина починає ставити собі питання, над якими раніше не думала, як-от: «Навіщо жити, зважаючи на те, що сталося?».

«У чому сенс життя?», «Що є цінним у моєму житті?», «Яке моє призначення в житті?»

Для оцінки ПТЗ використовують скринінг на посттравматичне зростання (PTGI), який визначає наявність змін у п’яти ключових вимірах ПТЗ.

Чи можна викликати ПТЗ?

ПТЗ не означає відсутність посттравматичного стресового розладу (ПТСР), вони можуть існувати одночасно. Існують дослідження, що ПТЗ вираженіший у людей, у яких були важчі прояви ПТСР. ПТЗ є як результатом, так і процесом. Його неможливо викликати в іншої людини. Утім про нього можна розповісти, і людина, яка знає про цей феномен, ймовірніше зможе його пережити, оскільки вона буде знати, що травма може мати кілька варіантів розвитку.

Науковці, які викристалізували поняття ПТЗ, говорять про важливість бути “досвідченим супутником” (expert companion), тобто людиною, яка супроводжуватиме і підтримуватиме особу, яка проходить власний шлях зростання. Ця підтримка може проявлятися як спільній участі у практиках саморегуляції, так і бути уважним слухачем історій, про які людина, яка проходить шлях зцілення, може захотіти розказати.