Чи небезпечна мавпяча віспа.

Віспа мавп (mpox) – це зоонозне захворювання, яке передається від тварин (гризуни, сумчасті, примати) до людини.

Збудник відноситься до роду ортопоксвірусів, споріднений з натуральною віспою, яка була повністю викоренена в 1980 р. за допомогою вакцинації.

Станом на 10 березня 2024 року, за даними ВООЗ, починаючи з 01 січня 2022 року зареєстровано 93921 підтверджених та 179 летальних випадків захворювання, спричинених вірусом віспи мавп у людей із 117 країн.

Випадки захворювання реєструвались в Африці, Америці, Східному Середземномор’ю, Південно-Східній Азії, Європі.

У вересні 2022 року в Україні було лабораторно підтверджено у людини перший випадок захворювання на віспу мавп. Всього в Україні за період 2022-2024р.р. зареєстровано 5 випадків цього захворювання. В Донецькій області хворих на віспу мавп не реєструвалось.

Як же можна заразитись на віспу мавп? Найпоширенішим засобом передачі інфекції є статевий контакт, особливо серед чоловіків, які мають стосунки з чоловіками (ЧСЧ). У віковій категорії, з усіх зареєстрованих випадків, найбільша кількість реєструється серед чоловіків віком 29–44 роки.

Також відбувається передача вірусу від людини до людини через тісний контакт із висипаннями, рідинами й виділеннями організму зараженої людини.

Не виключається крапельний шлях передачі. Але в цьому випадку потрібен тісний контакт з хворим протягом доволі тривалого часу. Передача вірусу може відбуватися через плаценту(вроджена віспа мавп). У тіло вірус проникає через пошкодження на шкірі, а також слизові оболонки очей, рота чи носа. Найбільший ризик захворіти мають члени однієї родини, а також медичні працівники, якщо не дотримуються правил контакту з пацієнтом.

Інкубаційний період (період часу від інфікування до появи симптомів) при віспи мавп становить від 6 до 16 днів, але може коливатися в діапазоні від 5 до 21 дня.

Захворювання супроводжується високою температурою, головними болями, болями у м’язах та спині, ознобом, збільшенням лімфатичних вузлів. Впродовж декількох днів з’являється висип. Пухирці, які заповнюються рідиною, виникають на обличчі, руках, ногах. Іноді можуть з’являтися на статевих органах. Протягом прогресування хвороби пухирці перероджуються в струпи — сухі кірки на поверхні шкіри. Часто утворюються рубці.

Але не всі ці симптоми можуть бути присутні, у деяких випадках може з’являтися лише висип по всьому тілу. Більшість випадків мавпячої віспи є легкими, минають самостійно і зникають без лікування. Але спостерігаються і важкі перебіги хвороби, з масивними висипами, дихальною недостатністю, сліпотою, енцефалітом. Відсоток летальних випадків може становити від 1 до 15%.

Найскладніше це захворювання переносять діти. Хвора людина є заразною з моменту появи симптомів і до того, поки не відпадуть струпи, а під ними не утвориться нова шкіра. Людина, хвора на віспу мавп, підлягає ізоляції, з гострим перебігом хвороби – обов’язковій госпіталізації.

Триває хвороба від 2 до 4 тижнів. Що стосується вакцинації, то коли людина отримує щеплення протягом 4 днів після можливого зараження, це знижує ризик важкого перебігу хвороби на 85%. Якщо ж людина була вакцинована проти натуральної віспи, її захист від мавпячої теж складає 85%.

 Для профілактики захворювання необхідно:

• дотримуватись правил особистої гігієни, в т.ч. санітарної обробки рук;
• уникати фізичних контактів з людьми, інфікованими віспою мавп;
• при догляді за хворими людьми необхідно використовувати засоби індивідуального захисту (ЗІЗ);
• оберігатись під час статевих актів;
• утримуватися від контактів з тваринами, що можуть бути носіями хвороби (гризуни, сумчасті тварини, примати), не вживати м’ясо диких тварин;

У разі появи будь-яких симптомів захворювання під час подорожі або після повернення необхідно терміново звернутися по медичну допомогу!