Епідемічний нагляд за контактними особами з випадком туберкульозу

ℹ️Туберкульоз — це інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis). Найбільш поширеним є туберкульоз легень, але хвороба може вражати й інші органи та системи організму (наприклад, нирки, хребет чи мозок), крім волосся та нігтів.

Передається хвороба від хворої на туберкульоз легень людини повітряним (аерогенним, аерозольним) шляхом, через інфекційний аерозоль, який утворюється під час кашлю, гучної розмови, сміху та плачу.

Ризик інфікування залежить від тривалості та інтенсивності контакту та від кількості бактерій, які вдихає здорова людина. Вірогідність розвинення хвороби після контакту з бактеріями залежить від стану імунної системи. Якщо вона не здатна стримувати інфекцію, розвивається туберкульоз.

В Україні діють офіційні стандарти епідеміологічного нагляду за туберкульозом, згідно з якими кожен випадок туберкульозу потребує розслідування і впровадження заходів інфекційного контролю в осередку хвороби (накази МОЗ України від 09.03.2021 №406 «Порядок епідеміологічного нагляду за туберкульозом», від 01 лютого 2019 року № 287 «Про затвердження Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз»).

Існує поняття індексного випадку туберкульозу – це перший виявлений випадок туберкульозу (новий або повторний) з бактеріовиділенням у конкретної людини будь якого віку в певному місці або інших умовах, де існує ризик зараження для інших людей. Важливо розуміти, що сама людина, яка є індексним випадком, може не бути джерелом інфекції для всіх контактних осіб, але її виявлення є стимулом для подальших дій.

Визначення індексних випадків дозволяє оперативно реагувати на ситуацію, виявляти нові випадки інфікування, проводити профілактичні заходи та запобігти подальшому поширенню туберкульозу.

☝️Епіднагляд за контактними особами з хворими на туберкульоз проводиться для запобігання поширенню інфекції, раннього виявлення серед них активного туберкульозу та лікування латентної туберкульозної інфекції (стан, коли в організмі людини живе збудник туберкульозу, але вона не хворіє на туберкульоз).

✅Відстеження контактних осіб проводиться структуровано, систематично та розпочинається з моменту виявлення індексного випадку. За результатами оцінки ризику інфікування контактних осіб їх необхідно розподілити по колах (перше, друге, третє) та за ступенем ризику (високий, середній і низький). Починати обстеження необхідно з осередкових та близьких контактів – перше коло контактних, які відносяться до високого ступеню ризику.

✅Опосередкові контакти у домогосподарстві – це ті, хто живе з хворими на туберкульоз з бациловиділенням протягом передбачуваного інфекційного періоду.

✅Близькі контакти за межами домогосподарства – це ті, хто мав тривалі контакти і знаходяться в одному або в обмеженому дихальному просторі (наприклад, в автомобілі, у кімнаті на роботі чи у камері в’язниці).

✅Друге коло контактних осіб – це випадкові контакти, йдеться про частих відвідувачів домогосподарства: друзі, родина, шкільні контакти, колеги на роботі, у місцях дозвілля, пасажири на транспорті (понад 8 годин). Випадкові контакти відносяться до середнього ступеню ризику.

✅Третє коло – контакти у громаді – це люди, які проживають на одній території, відвідують ту ж школу, спортклуб, робоче місце, та можуть мати нерегулярний контакт з хворим на туберкульоз з бациловиділенням. Такі контакти відносяться до низького ступеню ризику.

Якщо серед контактних другого та третього колів є особи з підвищеним ризиком зараження на ТБ (діти до п’яти років, особи з ослабленим імунітетом тощо) їх також потрібно обстежувати у першу чергу.

Після визначення кола контактних осіб, медичними працівниками першого рівня надання медичної допомоги проводиться обстеження контактних осіб, а саме: скринінг на туберкульоз – комплекс методів для раннього виявлення туберкульозної палички.

Скринінг на туберкульоз включає:

✔️скринінгове анкетування, проводиться шляхом опитування контактної особи про симптоми, такі як хронічний кашель, підвищена пітливість, слабкість, втрата ваги, тощо;

✔️рентгенологічне обстеження, яке дозволяє виявити зміни у легенях, спричинені туберкульозом;

✔️тест на виявлення туберкульозної інфекції (шкірний туберкуліновий тест (ШТТ) або аналіз на вивільнення гамма-інтерферону (IGRA));

✔️у пацієнтів, які продукують мокроту, дослідження проводиться молекулярно-генетичним методом (Xpert MTB/RIF), а у разі відсутності розхідних матеріалів для Xpert MTB/RIF, досліджуються два зразки мокротиння методом мікроскопії;

✔️консультування та тестування на ВІЛ (лабораторні дослідження крові на наявність антитіл до вірусу, які проводяться за допомогою експрес-тестів або імуноферментного аналізу (ІФА)).

В осередку інфекції пріоритет в обстеженні слід надавати особам будь-якого віку, в яких є симптоми, що можуть свідчити про ТБ; дітям до п’яти років, особам, у яких доведений або підозрюється ослаблення імунітету, особливо ВІЛ-інфекція, особам, у кого становлений або підозрюється контакт із джерелом туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ).

⚠️При виявленні у контактної особи активного туберкульозу проводиться подальше скерування на консультацію до лікаря-фтизіатра з метою реєстрації випадку туберкульозу та призначення протитуберкульозного лікування. У разі відсутності даних за активний туберкульоз – рекомендується призначення профілактичного лікування туберкульозу, особливу увагу слід приділити дітям до п’яти років та ВІЛ-інфікованим особам.

Тривалість спостереження за контактними особами медпрацівниками ЦПМСД:

✔️контактні особи з симптомами туберкульозу мають бути негайно скеровані для подальшої клінічної та діагностичної оцінки;

✔️для контактних осіб, які не отримують профілактичне лікування (тих, хто має медичні протипоказання або особи, які відмовились), рекомендовано спостереження на наявність симптомів та рентгенологічного обстеження кожні шість місяців протягом максимум двох років;

✔️за контактними особами, які завершили профілактичне лікування туберкульозу, спостереження не проводиться;

✔️в осередках, де мешкають особи з бактеріовиділенням застосовуються заходи інфекційного контролю згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.02.2019 № 287 «Про затвердження Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз», а саме: проводиться навчання контактних етикету кашлю, правилам і практикам з гігієни рук, можливих заходах інженерного компоненту (провітрювання, вентиляція, використання ультрафіолетового опромінення), індивідуального захисту органів дихання;

✔️сімейний лікар проводить позачергові обстеження у разі появи у контактної особи симптомів туберкульозу.

❗Пам’ятайте! Обсяг дослідження та при необхідності методи лікування визначає лікар. Ваше завдання – вчасно до нього звернутися. Лікування туберкульозу необхідно розпочинати якомога раніше, аби швидше і легше досягти результату.

📌 В Україні лікування протитуберкульозними препаратами безкоштовне, тож не заволікайте!