Гарячка паппатачі

ℹ️Москітна гарячка, або гарячка паппатачі (від італійського pappa tасі – мовчки кусають; медична назва Febris рарраtasii), – гостре гарячкове вірусне захворювання, властиве країнам з жарким літом, передається укусами москітів, характеризується короткотривалою гарячкою, головними та м’язовими болями та змінами кон’юнктив очей.

Оскільки описувалася різними дослідниками, тому спершу мала різні назви – «середземноморська гарячка», «епідемічний гастроентерит», «собача хвороба», «хвороба акліматизації», доки у 1886 р. військовий лікар А. Пікне об’єднав їх в одну самостійну нозологічну форму. У 1905 р. австрійський мікробіолог С. Тауссіг довів взаємозв’язок з укусами москітів, а згодом експериментально на волонтерах довів, що хвороба має вірусну природу та передається саме через укуси москітів. Збудником лихоманки паппатачі є вірус Febrigenes pappatasii, з роду Phlebovirus, родини Bunyaviridae.

Паппатачі поширена у країнах Східної півкулі, на Близькому Сході та в деяких частинах Азії. Поширеність лихоманки паппатачі в південних регіонах України незначна, хоча не виключено, що вона зустрічається значно частіше, ніж її реєструють, тому що там є всі умови для перебування москітів.

Основні симптоми:

• раптове підвищення температури до 39-40 С;
• сильний головний біль;
• слабкість;
• біль у м’язах;
• іноді висип, почервоніння очей, нудота.

⌛Інкубаційний період зазвичай 3-9 днів, а сама гарячка триває близько 2-3 днів, тому її ще називають «триденною гарячкою».