Гіменолепідоз – профілактика та лікування

Гіменолепідоз – це паразитарне захворювання, яке викликається карликовим ціп’яком (Hymenolepis nana).

Збудник гіменолепідозу – гельмінт (довжиною лише 0,5–5 см), який живе в тонкому кишківнику людини. Весь життєвий цикл розвитку гельмінта може проходити всередині однієї людини. Крім того, заражена людина може повторно інфікувати сама себе – такий шлях зараження має назву “автоінвазія”. Географія хвороби дуже широка, найбільші осередки захворюваності зазвичай діагностують в “теплих” країнах – Афганістані, Пакистані, країнах Латинської Америки та Африки.

В більшості випадків це захворювання діагностують у дітей і підлітків. Зазвичай, вогнища інфекції трапляються у дитячих садках та школах через недотримання правил особистої гігієни. Набагато рідше гіменолепідозом хворіють дорослі. Це пов’язано з розвиненими гігієнічними навичками дорослої людини, а також більш стійким загальним імунітетом.

Джерела зараження

Хвора людина є основним джерелом зараження. Головний шлях передачі хвороби – фекально-оральний. При порушенні гігієнічних вимог, яйця паразита від хворої людини потрапляють на побутові речі (іграшки, посуд, дверні ручки, овочі, продукти, фрукти) та передаються до інших людей. Найбільш поширеним є потрапляння яєць паразита до організму людини через брудні руки.

Прояви хвороби

Основними симптомами хвороби є нудота, погіршення апетиту, біль у животі, порушення системи травлення, головний біль, стомлюваність, різке зниження тиску, запаморочення, втрата свідомості, анемія, зниження ваги. При важких формах гіменолепідозу страждає печінка, розвивається дисбактеріоз та інші ускладнення.

Лікування хвороби проводиться шляхом медикаментозного впливу під наглядом лікаря. Зазвичай, призначають декілька курсів терапії з перервами 7 днів.

Ефективними народними засобами запобігання зараженню на гіменолепідоз є часник, гарбузове насіння, пижма та полин.

Профілактика зараженню гіменолепідозом

Основним заходом профілактики гіменолепідозу є дотримання вимог колективної та індивідуальної гігієни.

Обов’язковими правилами особистої гігієни є:

✅миття рук після туалету, перед їдою та після гри з тваринами;

✅миття овочів, фруктів, ягід, оброблення їх окропом;

✅щоденний душ, заміна білизни;

✅вживання обробленої води;

✅систематичне вологе прибирання приміщень, дезінфекція туалету.

До колективних заходів запобігання хворобі можна віднести:

✅профілактичні огляди працівників перед прийняттям на роботу

✅профілактичні огляди дітей при прийнятті у дитячі садки та школи;

✅обстеження всіх членів родини, в який був випадок зараження.