Головне про мононуклеоз – «хворобу поцілунків»

💡Уявіть хворобу, яка маскується під застуду чи важку ангіну, але б’є по імунній системі, печінці та селезінці. Назва цього підступного ворога — інфекційний мононуклеоз.

Його часто називають «хворобою поцілунків», хоча насправді коло його потенційних мішеней значно ширше. Мононуклеоз вимагає пильної уваги та правильного підходу, адже помилки в його лікуванні можуть дорого коштувати пацієнту.

Зазвичай мононуклеоз викликається вірусом Епштейна-Барр — герпесвірусом 4 типу. Рідше подібну клінічну картину (мононуклеоподібний синдром) викликає цитомегаловірус.

Джерелом інфекції

Є хвора людина або безсимптомний вірусоносій. Виділення вірусу йде через носоглотковий слиз, слину, також віруси знаходять у крові, сечі, фекаліях, інших секретах, біоптатах практично усіх тканин організму. Більшість дорослого населення планети є довічними носіями вірусу Епштейна-Барр і можуть виділяти його у навколишнє середовище, навіть не підозрюючи про це, оскільки самі не мають жодних симптомів.

Шляхи передачі:

✔️повітряно – крапельний: кашель, чхання, поцілунки. При захворюванні на інфекційний мононуклеоз і навіть після одужання вірус може виділятися зі слиною у великих кількостях протягом тривалого періоду;

✔️контактно-побутовий: у випадку користування спільним посудом (при неналежній його обробці). Діти найчастіше заражаються в колективах через іграшки, забруднені слиною;

✔️статевий: незахищений секс – EBV також був виділений як в епітеліальних клітинах шийки матки, так і в спермі;

✔️парентерльний: вкрай рідко — через переливання інфікованої крові; трансплантації органів.

ℹ️Захворювання починається гостро, зі швидким підйомом температури до високих цифр (38-39°C). Проникаючи в організм, вірус починає розмножуватися в ротогорлі, а потім поширюється по всій лімфатичній системі організму і змушує клітини імунної системи (лімфоцити) видозмінюватися, під тиском вірусу з’являються атипові мононуклеари або віроцити. Збільшені всі лімфатичні вузли помітні неозброєним оком, при натисканні вони безболісні.

Також відзначається закладеність носа та утруднення носового дихання, осиплість голосу. Піднебінні мигдалини (гланди) збільшені й запалені, часто на них з’являються нальоти (суцільні або у вигляді окремих острівців), які можуть бути схожими на нальоти при дифтерії. Ковтання супроводжується вираженим болем у горлі. У всіх хворих виявляється збільшення печінки та селезінки. Іноді з’являється жовтяниця. У розпал захворювання тільки у деяких хворих з’являються висипання на шкірі.

Проте через збільшення селезінки впродовж 4–6 тижнів після початку хвороби суворо заборонено підіймати важке та займатися контактним спортом, щоб запобігти її розриву.

Діагностика та лікування

Діагноз встановлює лікар на основі клінічної картини та лабораторних тестів. У загальному аналізі крові виявляють атипові мононуклеари. Для підтвердження використовують експрес-тести або точніші методи — виявлення специфічних антитіл (ІФА) чи ПЛР-тестування.

Як захиститись?

Специфічної профілактики не існує — вакцини від вірусу Епштейна-Барр немає. Захиститися допомагає дотримання базової гігієни: використання індивідуального посуду, рушників та обмеження тісних контактів із людьми, які мають ознаки застуди.

👨‍⚕️Будьте уважні до свого здоров’я та вчасно звертайтеся до фахівців!