Інфекційний контроль за туберкульозом

Туберкульоз – одне з найпоширеніших захворювань у світі. Збудником є мікобактерія Mycobacterium tuberculosis, яка найчастіше вражає легені людини. Передається зазвичай повітряним (аерогенним) шляхом при кашлі, чханні, під час розмови, сміху. Тому поширення мікобактерій туберкульозу є суттєвою загрозою, оскільки негативно впливає на здоров’я як тих, хто надає медичні послуги, так і тих, хто контактує з хворими.

🟥Відсутність заходів з інфекційного контролю щодо туберкульозу та інших захворювань, що передаються повітряним шляхом, призводить до зростання кількості інфікованих та хворих серед груп ризику, а також серед людей, які працюють з такими пацієнтами. Це стосується не лише медичних закладів, але й інших установ, які взаємодіють із особами високого ризику інфікування (ВІЛ-позитивні люди, споживачі ін’єкційних наркотиків, тощо).

Інфекційний контроль за туберкульозом (далі – ІК ТБ) – це система організаційних, протиепідемічних та профілактичних заходів, спрямованих на попередження виникнення та зниження ймовірності передання мікобактерій туберкульозу здоровим особам, суперінфекції хворих на туберкульоз у закладах охорони здоров’я, місцях довгострокового перебування людей та проживання хворих на туберкульоз.

В ІК ТБ виділяють три рівні контролю:

👉адміністративний;

👉контроль навколишнього середовища;

👉захист органів дихання.

Першочерговим рівнем інфекційного контролю є адміністративний контроль – це комплекс управлінських заходів, спрямованих на мінімізацію ризику під час контакту з людьми, хворими на туберкульоз. До заходів адміністративного контролю можна віднести: розробку плану ІК та впровадження заходів профілактики в медичній установі, згідно плану; відповідне навчання медичного персоналу та заходи по ранньому виявленню туберкульозу.

Своєчасне виявлення осіб з підозрою на туберкульоз повинне починатися, щойно пацієнт потрапляє до медичного закладу. З метою більш ефективного виявлення осіб із симптомами, що можуть свідчити про наявність туберкульозу, рекомендовано використовувати скринінгові анкети відповідно до вимог додатку 8 Стандарту медичної допомоги «Туберкульоз» (наказ МОЗ України від 19.01.2023 № 102).

Другим рівнем системи є впровадження засобів контролю навколишнього середовища, що дозволяють запобігти поширенню аерозолів і знизити їх концентрацію. Вентиляція, будь то природна чи механічна, забезпечує циркуляцію повітря в приміщенні, сприяючи розбавленню концентрації інфекційних частинок у повітрі. Таким чином, зменшується ризик того, що людина в приміщенні вдихатиме заражене повітря.

У великих приміщеннях, де час від часу збирається багато людей, однієї вентиляції може бути недостатньо. У таких випадках доцільно використовувати бактерицидні лампи з ультрафіолетовим випромінюванням (УФО-лампи). Вони ефективно знезаражують повітря від мікобактерій туберкульозу. Але для отримання бактерицидного ефекту при використанні УФО-ламп необхідно суворо дотримуватися правил їх технічного обслуговування.

Третій рівень передбачає застосування засобів захисту органів дихання в ситуаціях з високою ймовірністю передачі M. tuberculosis. Індивідуальні засоби захисту є останньою лінією оборони у запобіганні поширенню туберкульозу та інших інфекцій, що передаються повітряним шляхом.

Що ж використовувати – маску чи респіратор?

Між хірургічною маскою та респіратором існує значна різниця.

🔹Хірургічна маска, будь вона тканинною чи паперовою, розроблена для запобігання передачі інфекцій від хворого до інших людей, утримуючи великі часточки мокротиння. Однак вона не захищає користувача від вдихання дрібних крапель, що можуть перебувати у повітрі в закритих приміщеннях й містити інфекцію. Через низьку ефективність фільтрації та відсутність щільного прилягання до носа і рота, хірургічна маска не здатна попередити проникнення інфекційного аерозолю в дихальні шляхи здорової людини.

🔹Респіратор є спеціалізованим типом маски, який забезпечує високий рівень фільтрації та щільно прилягає до обличчя, створюючи герметичне з’єднання вздовж країв. Це дозволяє захистити людину від вдихання інфекційного аерозолю. Важливо, щоб респіратор був правильно підігнаний, адже у разі неправильного прилягання інфіковані частки можуть потрапляти в дихальні шляхи, підвищуючи ризик зараження.

❗У будь-якому медичному закладі існує значний ризик поширення мікроорганізмів між пацієнтами, відвідувачами та медичним персоналом. Запобігання туберкульозу через впровадження заходів інфекційного контролю повинно залишатися ключовим завданням у медичних установах, місцях тривалого перебування людей та помешканнях, де проживають хворі на туберкульоз.

Заходи з інфекційного контролю націлені на захист як пацієнтів, так і медичного персоналу👨‍⚕️ від інфікування на туберкульоз.