Інфекційний контроль за туберкульозом у ЗОЗ: фокус на безпечний збір мокротиння

ℹ️Інфекційний контроль за туберкульозом (ІК ТБ) у закладах охорони здоров’я — це комплекс заходів, спрямованих на запобігання поширенню мікобактерій туберкульозу серед пацієнтів, відвідувачів та медичного персоналу. Сучасна система ІК ТБ в Україні регулюється наказами Міністерства охорони здоров’я України № 287 від 01.02.2019 року «Про затвердження Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз» та № 1614 від 03.08.2021 року «Про організацію профілактики інфекцій та інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я та установах/закладах надання соціальних послуг/соціального захисту населення» і базується на суворій трирівневій ієрархії заходів. Особлива увага приділяється процедурам із високим ризиком утворення інфекційного аерозолю, лідером серед яких є збір мокротиння.

Туберкульоз передається повітрям, мікобактерії туберкульозу місяцями зберігають життєздатність у пилу, темних та вологих приміщеннях, тому звичайних масок чи миття рук недостатньо. Щоб захистити пацієнтів та медиків, у закладах охорони здоров’я впроваджують три обов’язкові рівні інфекційного захисту.

 1. Адміністративний (перший рубіж): передбачає негайний скринінг, тріаж (сортування) пацієнтів із кашлем понад 2–3 тижні безпосередньо на вході, розділення потоків хворих та забезпечення їх хірургічними масками для утримання великих крапель.

2. Інженерний (безпечне середовище):

• ефективна вентиляція: створення правильного напрямку руху повітря (як через механічні припливно-витяжні системи, так і через контрольоване провітрювання);
• знезараження повітря: встановлення екранованих ультрафіолетових бактерицидних опромінювачів (УФБО) у верхній частині кімнат;
• очищення фільтрами: використання високоефективних HEPA-фільтрів для затримання мікрочастинок.

3. Індивідуальний захист: зобов’язує персонал лікарень використовувати респіратори класу захисту не нижче FFP2/FFP3 (або N95) із обов’язковим попереднім Fit-тестуванням на щільність прилягання до обличчя.

Організація збору мокротиння — це одна з найнебезпечніших процедур у закладі охорони здоров’я, оскільки під час кашлю пацієнта у повітря виділяється величезна кількість інфекційного аерозолю. Частинки розміром менше 5 мікронів можуть годинами зависати в повітрі та проникати безпосередньо в альвеоли легень людини, яка їх вдихне. Як організувати безпечний збір мокротиння в ЗОЗ?

Варіант 1. Організація процесу на відкритому повітрі

Це найекономічніший та найбезпечніший варіант, якщо дозволяють погодні умови. На відкритому повітрі сонячне ультрафіолетове випромінювання та природний рух повітряних мас миттєво розсіюють та інактивують аерозоль. Але:

• місце збору мокротиння має бути ізольованим від потоків людей (наприклад, спеціально відведена зона на подвір’ї закладу);
• пацієнт повинен перебувати на самоті під час процедури.

Варіант 2. Спеціальна кімната або кабіна збору мокротиння

Якщо процедура проводиться всередині будівлі, вона має відбуватися виключно у спеціально обладнаній локації, яка відповідає вимогам:

1. Ізоляція та вентиляція. Кімната або кабіна повинна мати негативний тиск відносно суміжних приміщень (коридору). Це гарантує, що при відкриванні дверей повітря всмоктуватиметься всередину кабіни, а не виходитиме в коридор.
2. Кратність повітрообміну. Вентиляційна система кабіни має забезпечувати не менше 20 обмінів повітря за годину по витяжці. Повітря, що видаляється з кабіни, має виводитися безпосередньо на вулицю (назовні будівлі, подалі від вікон та повітрозабірників) або проходити через HEPA-фільтр.
3. Обладнання кабіни:

• поверхні стін, підлоги та меблів мають бути стійкими до дезінфектантів та УФ-випромінювання;
• всередині обов’язково встановлюється екранована бактерицидна лампа (УФБО);
• наявність дзеркала, оскільки воно допомагає пацієнту візуально контролювати правильність відкашлювання саме мокротиння, а не слини;
• інструкція-плакат у малюнках для пацієнта, як правильно здійснити глибокий кашель;
• умивальник з безконтактним краном для ополіскування рота водою перед процедурою та миття рук після неї. Поруч — дозатор із рідким милом та паперові рушники;
• педальне відро для безпечної утилізації використаних серветок і рушників без контакту з руками;
• прозоре оглядове вікно у стіні або дверях кабіни, через яке медик, перебуваючи у повній безпеці в коридорі, візуально контролює стан пацієнта та правильність виконання процедури;
• інтерком (гучний зв’язок або динамік), щоб медсестра могла скеровувати дії пацієнта та спілкуватися з ним крізь скло.

Дії медичного працівника під час процедури:

• медпрацівник не повинен перебувати всередині кабіни чи кімнати разом із пацієнтом під час безпосереднього збору мокротиння. Спостереження ведеться ззовні через герметичне оглядове вікно;
• перед входом пацієнта до кабіни медпрацівник інструктує його щодо процедури, видає стерильний флакон та перевіряє, щоб пацієнт зняв хірургічну маску безпосередньо перед початком відкашлювання;
• після завершення процедури пацієнт щільно закриває флакон, протирає його ззовні дезінфікуючою серветкою, одягає маску і виходить;
• важливо: наступний пацієнт або медичний працівник може зайти в кабіну лише після того, як вентиляція повністю видалить аерозоль із приміщення (час очікування розраховується епідеміологом закладу залежно від кратності повітрообміну, зазвичай це від 15 до 30 хвилин). При цьому персонал заходить всередину виключно в респіраторі FFP2/FFP3.

☝️Захист медичного персоналу та відвідувачів від туберкульозу є пріоритетом для кожного лікувального закладу. Заходи з інфекційного контролю покликані розірвати ланцюг передачі інфекцій та захистити персонал і пацієнтів від захворювання на туберкульоз. Саме тому суворе дотримання правил інфекційного контролю є життєво важливим.