Ізоляційно-обмежувальні заходи

💡Традиційні уявлення про ізоляцію насамперед пов’язані з необхідністю відокремлення заразного пацієнта від оточуючих шляхом його віддалення на достатню відстань («географічна» або просторова ізоляція) та/або шляхом використання фізичних перешкод (бар’єрна ізоляція). Однак подібні види ізоляції бувають недостатніми або, навпаки, непотрібними.

В більшості випадків розвиток інфекційних хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги, яким можна запобігти, не дотичний до ізоляційних заходів, а викликаний порушенням правил асептики та гігієни (і наявність стін навколо вогнища/джерела інфекції нічим не допоможе). Тому, окрім вимог з розміщення пацієнта (що є лише одним і далеко не завжди головним елементом ізоляції), ізоляційна система охоплює цілий комплекс інших заходів (функціональна ізоляція).

ℹ️Ізоляція (ізоляційно-обмежувальні заходи) – комплекс заходів, метою яких є попередження передачі збудника хвороби від пацієнтів з потенційно контагіозним захворюванням до інших пацієнтів/працівників закладу охорони здоров’я /відвідувачів ЗОЗ.

Сучасні ізоляційно-обмежувальні заходи направлені на збудник хвороби й на розрив механізмів та шляхів передачі та містять:

• особливі вимоги до розміщення пацієнтів;
• використання засобів індивідуального захисту;
• дотримання правил і практик гігієни рук;
• особливі вимоги до переміщення і транспортування пацієнтів;
• особливі вимоги до використання та обробки засобів догляду за пацієнтом;
• заходи щодо поточної та заключної дезінфекції;
• організаційні вимоги.

В деяких випадках правила ізоляції вимагають розміщення пацієнта в окремому приміщенні (бокси, напівбокси, одномісні палати), яке щонайменше має бути оснащеним відповідним санітарно-технічним обладнанням (туалет, душ, раковина). Існують різні думки щодо доречності додаткових приміщень (шлюзи, передбоксники, тамбури тощо). Однак завжди слід враховувати необхідність забезпечення відповідних умов для обробки рук, переодягання, зберігання засобів індивідуального захисту та інших предметів, утилізації відходів, заміни білизни.

Ізоляція в окремій палаті необхідна при наявності чи підозрі щодо висококонтагіозних інфекційних хвороб (наприклад, туберкульозу) або у випадках, коли пацієнти не в змозі виконувати елементарні гігієнічні вимоги (дитячий вік, змінений ментальний статус, низька санітарна культура тощо). Розміщення в окремій палаті показане також пацієнтам, перебіг інфекційного процесу у яких супроводжується вираженою контамінацією довкілля (внутрішнього середовища ЗОЗ) – масивна неконтрольована кровотеча, діарея, запальний процес інфекційного характеру в області рани із великою кількістю виділень, інфіковані опіки із великою площею ураження тощо. Окрема палата відіграє роль як фізичного, так і психологічного бар’єра, постійно нагадуючи медичному персоналу щодо необхідності миття рук та виконання інших відповідних заходів.

Миття та обробка рук – ключовий елемент будь-якої системи ізоляції

Однак в більшості випадків, у розміщенні пацієнтів окремо один від одного нема потреби: зонування території (наприклад, умовне розділення реанімаційної зали) із закріпленням медичного персоналу за кожною із зон може бути достатнім. За необхідності розміщення пацієнтів в окремі палати та відсутності необхідної кількості палат, можливим є сумісне розміщення пацієнтів, вірогідність перехресного зараження у яких невисока і наслідки інфекційного процесу незначні. Отже, пацієнти, які інфіковані або колонізовані одним і тим же збудником, у разі незначного ризику реінфекції, можуть знаходитися в одній палаті (когортна ізоляція). Такий спосіб ізоляції є звичним для інфекційних стаціонарів і часто використовується при спалахах ІПНМД у багатопрофільних стаціонарах.

Ізоляція можлива не тільки в просторі, але і в часі: дотримання послідовності при виконанні маніпуляцій і догляді за пацієнтами із врахуванням ступеня ризику/контагіозності (в тому числі під час проведення маніпуляцій на різних біотопах одного і того ж пацієнта) є важливим елементом ізоляційно-обмежувальних заходів.

Сучасні системи ізоляції

Найбільш досконалою представляється система, яка поєднує стандартні заходи безпеки та заходи з урахуванням різноманітних шляхів передачі інфекції. Попри певні труднощі, які можуть виникнути у зв’язку із застосуванням даної системи (наприклад, розширення показань для використання рукавичок та інших засобів індивідуального захисту і, як наслідок, збільшення витрат на їх придбання), ідея її адаптації в ЗОЗ заслуговує на увагу.

Однак, слід розуміти, що жодна система ізоляції не може бути універсальною і відповідати потребам всіх ЗОЗ. Тому необхідно адаптувати ізоляційно-обмежувальні заходи до потреб і можливостей конкретного ЗОЗ, з урахуванням епідеміологічних особливостей інфекційних хвороб, таким чином забезпечуючи заходи з недопущення розповсюдження збудників.

Основні види ізоляції

• Карантин: обмеження пересування та контакту здорових організмів, які могли зазнати впливу інфекції, на період інкубаційного часу хвороби.
• Госпіталізація / Окреме утримання: повне відокремлення вже хворої особи чи тварини в інфекційне відділення, бокс або окреме приміщення.

Госпіталізація за епідеміологічними показаннями:

• у разі, якщо хворий належить до декретованих груп населення (працівники харчової промисловості, дитячих дошкільних закладів, початкових класів шкіл, хірургічних, пологових відділень, операційних тощо);
• якщо хворий проживає в умовах високої скупченості населення (гуртожитки, комунальні квартири, казарми, інтернати, тюрми тощо);
• у разі захворювання особи, яка мешкає разом із працівником декретованої групи (наприклад, якщо хворий на кишкову інфекцію мешкає з дружиною – кухарем, він потребує госпіталізації);
• у разі захворювання дитини, яка відвідує дитячий дошкільний заклад;
• у разі проживання хворого в умовах відсутності зручностей, за недотримання санітарних норм і правил, за неможливості ізоляції від інших членів родини.

Чому це важливо

• Зупиняє епідемії та пандемії.
• Захищає вразливі організми з імунодефіцитом.
• Дає час на лікування хворих без ризику зараження інших.
• Знижує навантаження на медичну або ветеринарну систему.

☝️У лікуванні інфекційного хворого вдома забезпечується проведення протиепідемічних заходів, створюються умови для припинення поширення інфекції.

В окремих випадках для поточної дезінфекції вдома дозволяється застосування дезінфекційних засобів під контролем терапевта або сімейного лікаря з обов’язковим попереднім інструктажем щодо їх використання.