Ку-гарячка: що необхідно знати

Ку-гарячка (коксієльоз, гарячка боєн, пневмориккетсіоз) – це інфекційна хвороба, спричинена бактерією Coxiella burnetii, яка передається до людей від інфікованих тварин (овець, кіз, ВРХ).

Гарячка Ку належить до групи захворювань, названих рикетсіозами на честь американського дослідника Ріккетса, який загинув при вивченні нововиявленого збудника — рикетсії сипного тифу. Ку-гарячка була вперше описана у 1937 р. в Квінсленді (Північна Австралія). Під час другої світової війни захворювання на Ку-гарячку спостерігались серед військових і цивільного населення на Балканах та Середземноморському узбережжі. Після другої світової війни було встановлено, що Ку-гарячка поширена в багатьох місцевостях земної кулі, за винятком Нової Зеландії.

Дослідженнями підтверджена наявність природних осередків Ку-гарячки й в Україні, реєструються спорадичні випадки цього захворювання. За статистичними даними ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» в поточному році в Україні зареєстровано 1 випадок захворювання на Ку-гарячку в Полтавській області.

Збудник Ку-гарячки доволі стійкий до високих температур та сонячних променів. У молочних продуктах може зберігатися до 50 днів, у воді – 7 – 12 місяців, у свіжому м’ясі за температури 4°С – 30 днів, у замороженому – до 1 року.

Стійкий до різних дезінфектантів, а ось 70% спирт знищує збудника за декілька хвилин. Навіть декілька коксієл викликають захворювання і можуть використовуватися в якості потенційного агента біологічної зброї.

Резервуаром збудника в природі є понад 80 видів дрібних ссавців, близько 50 видів птахів і понад 77 видів кліщів. Що стосується кліщів, то вони не хворіють коксієльозом, але збудник може зберігатись в їх організмі все життя і передаватись наступним поколінням. Наряду з кліщами, переносниками Ку-лихоманки можуть бути мухи-кровососки, ґедзі, блохи. Ку-гарячкою може хворіти величезна кількість видів тварин, але саме велика рогата худоба є найбільш сприйнятливою та вразливою до цієї хвороби. Заражаються вони саме трансмісивно – через укуси заражених кліщів, а ще аліментарно – через забруднені екскрементами хворих тварин корми та воду, а за спільного утримання хворих і здорових тварин – збудник може передаватися аерогенно. Сезонність у даного захворювання – весняно-літня.

Інфіковані тварини виділяють збудник у довкілля з секретом верхніх дихальних шляхів, кров’ю, фекаліями, сечею, слиною, спермою та молоком. Особливо сильно інфіковані оболонки плода і навколоплідна рідина, тому людина найчастіше заражається саме у разі надання допомоги під час отелень. Крім того, людина може заразитися і у разі контакту з контамінованою тваринною сировиною: м’ясо, шкіра, молоко.

Для аерогенного зараження людини достатньо лише 10 коксієл Бернета. На щастя, через укуси кліщів людина заражається доволі рідко. Дані стосовно зараження здорової людини від хворої відсутні. Оскільки для людей джерелом інфекції переважно є домашні тварини, у групі ризику найчастіше перебувають ветеринари, працівники ферм та боєнь.

Основні симптоми захворювання:

Інкубаційний період при Ку-гарячці триває в середньому біля 3 тижнів (9—26 днів). Симптоми можуть нагадувати грип. Хвороба розпочинається раптово, виникає озноб, швидко підвищується температура, яка за 2-3 дні досягає 39—40° С. Хворі скаржаться на інтенсивний головний біль, особливо в лобній та скроневій ділянках, загальну слабість, безсоння, м’язові болі, переважно в попереку і литках. Для Ку-гарячки, на відміну від інших рикетсіозів, висип не є типовою ознакою. Характерним симптомом гарячки Ку є пневмонія. У 1–5% випадків хвороба переходить у хронічну форму, часто з ураженням серцевих клапанів (ендокардит). Хронічною ця хвороба вважається тоді, коли триває понад 6 місяців. Летальність при хронічних формах сягає 60%.

Як уберегтися від захворювання:

🔸Уникати контакту з потенційно інфікованими тваринами.

🔸Використовувати індивідуальні засоби захисту (захисний одяг, окуляри, маску) при роботі з потенційно хворими тваринами.

🔸Не вживати молочні продукти в сирому вигляді.

🔸В приміщеннях, де перебувають тварини, постійно проводити дезінфекцію підлоги, землі та гною, під час отелення тварин знищувати оболонки плода.

🔸Захищати тварин від нападу кліщів – обробка худоби проти ектопаразитів, проведення регулярної дезінсекції та дератизації в приміщеннях.

Бережіть себе та будьте здорові!