Лейшманіоз під мікроскопом: як не стати жертвою тропічної хвороби

Зміни клімату, спричинені глобальним потеплінням, сприяють розширенню ареалу проживання комах – переносників збудників небезпечних інфекційних захворювань. До таких переносників належать москіти (Phlebotomidae), які зустрічаються в жарких і теплих кліматичних зонах Землі.

Найбільш поширені вони в Африці, але також зустрічаються в Середній Азії, Казахстані, Закавказзі, Криму, на півдні України та в Молдові. Москіти переносять збудників лейшманіозів. Це група протозойних ендемічних захворювань людини й тварин, які характеризуються інтоксикацією, ураженнями шкіри (шкіряний лейшманіоз), слизових оболонок (шкірно-слизова форма) і внутрішніх органів (вісцеральна форма) залежно від виду збудника, тривалою хвилеподібною гарячкою, схильністю до хронічного перебігу.

Збудник лейшманія належить до одноклітинних паразитів.🦟Москіти отримують лейшманій після кровосмоктання з зараженої тварини чи людини. Збудник деякий час знаходиться в тілі комахи та проходить частину свого життєвого циклу, та передається наступному господарю під час кровосмоктання. Харчуються кров’ю та беруть участь у передачі збудника тільки самки.

☝️Найтяжчою формою захворювання є вісцеральний лейшманіоз кала-азар, «чорна гарячка». На місці укусу зараженим москітом через деякий час з’являється невеликий незудливий пухирець чи виразка, де відбувається первинне розмноження лейшманій. З током крові вони розносяться по організму та накопичуються в клітинах імунної системи фагоцитах. Там продовжується розмноження та накопичення паразитів, що призводить до ураження органів та тканин організму. Для вісцерального лейшманіозу характерний тривалий інкубаційний період: від 15–20 днів до 10–12 місяців. До найтиповіших проявів захворювання належать: гарячка, значне зниження маси тіла, шкіра набуває сірого кольору, спостерігається збільшення печінки, селезінки, анемія. Без лікування хвороба закінчується летально. У деяких хворих після лікування вісцерального лейшманіозу кала-азар виникає висипка у вигляді плям, вузлів, переважно на шкірі обличчя і тулуба. Висипка може зберігатись від кількох місяців до кількох років. Найчастіше таке ускладнення спостерігається в Індії та Східній Африці.

При шкіряному лейшманіозі на шкірі всього тулуба і кінцівок з’являються папули, вузли та бляшки, некрози тканин, що поступово зростають. Захворювання виявляється в Америці, країнах Середземномор’я, на Ближньому Сході, в Середній Азії.

Шкірно-слизова форма лейшманіозу призводить до часткового або повного руйнування слизових оболонок носоглотки. Більшість випадків цього захворювання відбувається в Болівії, Бразилії, Перу.

На відміну від інших кровосисних комах, личинки яких розводяться в воді, самки москітів відкладають яйця в рослинний субстрат, що розкладається. Личинки харчуються органічними сполуками цього субстрату. В населених пунктах москіти живуть в кучах сміття, в льохах, норах гризунів.

Для профілактики лейшманіозу ліквідують місця виплоду москітів та використовують індивідуальні засоби захисту від укусів комах (протимоскітні сітки, репеленти). В ендемічних районах проводиться вакцинація собак.

👨‍⚕️Якщо необхідно відвідати ендемічні з лейшманіозу країни, обов’язково проконсультуйтесь з лікарем щодо специфічної профілактики: відносно шкіряного лейшманіозу проводиться вакцинація. Захищайтесь від укусів комах.

Бережіть своє здоров’я!