Лихоманка Західного Нілу та її профілактика

Свій відлік хвороба, що надалі отримала назву лихоманка Західного Нілу, бере з 1937 року, коли вірус був вперше виділений з крові хворого з лихоманкою в Уганді. В подальшому вона реєструвалася в країнах Африки та на Близькому Сході.

З 1950 року нечасті спалахи легкого захворювання з лихоманкою мали місце у Франції, Індії, Ізраїлі, Єгипті, Південній Африці. Але з середини дев’яностих років частота, важкість та географічний діапазон збільшились. Згодом хвороба поширилась континентальною частиною США, а також Канадою, Мексикою, Колумбією, Карибським басейном.

Лихоманка Західного Нілу в 2008 році була внесена до списку захворювань, що підлягають нотифікації в країнах ЄС, завдяки величезному негативному впливу на здоров’я людей і тварин у Північній Америці, а також через повторно виявлені випадки у людей та коней в Європі та Середземноморському басейні.

У 2011 році 24 країни ЄС повідомили про випадки захворювання. В Італії є повідомлення про щорічні спалахи Лихоманки Західного Нілу як серед людей, так і серед коней. А також щорічно реєструються спалахи в Угорщині та Греції. Існують повідомлення про випадки захворювання і в Україні.

Епідеміологія Лихоманки Західного Нілу є складною, вірус передається головним чином через укуси інфікованих комарів. В Південній Європі цю роль виконують комарі видів Culex pipiens і Culex modestus, що повсюди зустрічаються. Резервуаром інфекції є дикі птахи. Комахи харчуються їх кров’ю та поширюють інфекцію на людей і коней. У Європі пік чисельності окремих видів комарів, що приймають участь у передачі вірусу, настає протягом літніх місяців. Під час цих піків реєструються спалахи захворювання.

Ознаки інфекції у людини схожі з багатьма іншими захворюваннями, що передаються комарами: тремтіння, озноб, лихоманка, головний біль і запаморочення, за якими слідує шкірний висип. Ці симптоми з’являються у кожної п’ятої інфікованої людини. У більшості людей інфекція протікає безсимптомно, але часто проявляється лихоманкою з головним болем, стомлюваністю, болем в м’язах та суглобах. Важкі випадки можуть призвести до паралічу, судом або мозочкової атаксії, супутніх довгострокових когнітивних та неврологічних порушень. Смертельні випадки в основному пов’язані з маленькими дітьми та літніми пацієнтами. Вакцини не існує, як і профілактичних препаратів.

Профілактика полягає в обізнаності щодо тих ризиків, що присутні на території різних країн. З метою профілактики укусів кровосисних комах 🦟 використовують заходи індивідуального захисту, що включають світлий одяг, який максимально вкриває тіло, засітчування вікон, дверних отворів, нанесення репелентів для відлякування комарів згідно інструкції до них. Під час сну треба використовувати протимоскітні сітки. Поблизу житлових приміщень не допускати зберігання води в відкритих ємностях та видаляти стоячу воду, де можуть розвиватися личинки комарів-переносників.