Менінгококова інфекція та протиепідемічні заходи у вогнищі

Щороку у світі реєструють близько 400 тис. випадків менінгококової інфекції (МІ), зокрема 30 тис. летальних. Найбільше дана хвороба поширена в Африці. На одного хворого на генералізовану форму МІ припадає до 40 тис. носіїв збудників. Найвищий рівень захворюваності – серед дітей до 1 року. В Україні щорічно реєструється до 200 випадків менінгококової інфекції.

Менінгококова інфекція: гостре інфекційне захворювання антропонозної природи, що характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів і мозкових оболонок і проявляється поліморфною клінікою від безсимптомного носійства і назофарингіту до менінгококцемії з геморагічною висипкою. Збудник інфекції – Neisseria meningitidis належить до роду Neisseria, та має діаметр 0,6–1,0 мкм, за формою нагадує кавове зерно. Виявлено 13 серогруп збудника, 6 з яких (A, B, C, W, X і Y) можуть спричиняти епідемії. При лікуванні людини, вони високо чутливі до антибіотиків та сульфаніламідів. Мало стійкі у зовнішньому середовищі де швидко гинуть при висиханні, а також при відхиленні температури від 37°C (кип’ятіння вбиває їх миттєво).

При кімнатній температурі у висушеному мокротинні вони гинуть через 3 години, при 0 С – через 3–5 днів, у розпорошеному стані при температурі 18–20 С – протягом 10 хв.

Дезінфікуючі засоби викликають загибель збудника протягом декількох хвилин.

Розрізняють 3 групи джерел інфекції:

🔸хворі на генералізовані форми;

🔸хворі на гострий менінгококовий назофарингіт;

🔸«здорові» носії – особи, які виділяють менінгококи та не мають запальних змін у носогорлі.

Найбільш небезпечним джерелом інфекції є хворий на генералізовану форму менінгококової інфекції (менінгітом, менінгококцемією, менінгоенцефалітом та ін.). Істотне епідемічне значення належить хворим на менінгококовий назофарингіт, у яких тривалість заразного періоду становить близько двох тижнів. Інкубаційний період становить від 1 до 10 днів, у середньому – 3-4 дні. Механізм передачі – аерозольний.

Шляхи та фактори передачі

Від джерела інфекції менінгококи виділяються з крапельками слизу при кашлі, чханні, розмові. Поширення збудника у колективі відбувається повільніше, ніж за інших аерозольних інфекціях. Це пояснюється, перш за все, крайньою нестійкістю менінгококів у зовнішньому середовищі. Крім того, при менінгококовій інфекції катаральні явища мало виражені, а менінгококи виділяються тільки з крапельками слизу діаметром понад 10 мкм, які швидко осідають. Зараження людини можливе лише в момент виділення збудника при тісному та тривалому спілкуванні із джерелом інфекції.

Профілактика

Комплекс заходів щодо профілактики захворюваності на менінгококову інфекцію включає ретельне виконання санітарно-гігієнічних вимог у дитячих дошкільних закладах та інших організованих колективах (щоденний фільтр дітей, вологе прибирання, провітрювання, обробка іграшок, раціональне наповнення груп, ізоляція між групами). Важливе значення має санація хронічних захворювань носоглотки. Перспективним напрямом у боротьбі з менінгококовою інфекцією є вакцинопрофілактика. Асоційовану менінгококову вакцину серогрупи А+С, рекомендують застосовувати з профілактичною метою і для екстреної профілактики в осередках менінгококової інфекції. Серед населення проводиться широка роз’яснювальна робота з профілактики менінгококової інфекції та необхідності раннього звернення до лікаря.

Протиепідемічні заходи у вогнищі менінгококової інфекції:

👉діагностика проводиться за клінічними, епідеміологічними даними та результатами лабораторних досліджень. Етіологія захворювання визначається виділенням збудників з ліквору, крові та носоглоткового слизу хворих,

👉хворі на генералізовані форми менінгококової інфекції та підозрілі на захворювання особи підлягають обов’язковій госпіталізації,

👉заключна дезінфекція проводиться одноразово в основному засобами які містять у своєму складі хлор. Поточна дезінфекція; проводять провітрювання приміщення протягом 30-45 хвилин і вологе прибирання із застосуванням мийних засобів. За наявності бактерицидних ламп здійснюють знезараження повітря протягом 20-30 хв з наступним провітрюванням,

👉у вогнищі виявляються контактні особи та проводиться їх медичний огляд лікарем (у колективах обов’язково за участю отоларинголога), одноразово досліджують носогорловий слиз на наявність менінгококу, проводиться медичне спостереження,

👉у дитячих та підліткових закладах встановлюється карантин строком на 10 днів з моменту ізоляції останнього хворого. Осіб із захворюваннями носогорла колективу ізолюють, а контактні з сім’ї не допускаються до дитячих колективів до встановлення діагнозу,

👉носії менінгококів, виявлені під час бактеріологічного обстеження виводяться з колективу на термін проведення санації. З колективу дорослих (зокрема дитячих та підліткових закладів), носії не ізолюються. Виявлених носіїв менінгококу лікують антибіотиками вдома та допускають до колективу після отримання негативного результату бактеріологічного дослідження, виконаного через 3 дні після закінчення лікування.

👉екстрена профілактика проводиться дітям віком від 1 до 3 років, які спілкувалися з хворим на генералізовану форму менінгококової інфекції, при цьому вводять нормальний імуноглобулін людини або застосовують менінгококову вакцину.

Препарат вводять одноразово не пізніше 5 днів після контакту з хворим