Мікроагресія на робочому місці: стратегія впливу

ℹ️Мікроагресія – це невеликі і здавалося б незначні дії чи висловлювання, які спрямовані проти людини або групи людей і підкреслюють їх відмінності: стать, вік, етнічне походження, приналежність до релігійних конфесій чи інші особливості. Мікроагресія може бути як умисною, так і випадковою, маскуватися під турботу чи компліменти і є однією з форм дискримінації.

З мікроагресією людина може стикатися в побуті і в робочому колективі. Акти мікроагресії можуть здатися надто дрібними, щоб завдати шкоди (наприклад, керівник вважає, що дбати про чистоту в офісі мають лише жінки). Але це не так, бо мікроагресія підриває цінності поваги та рівності, створює нетерпиме середовище, заважає справедливій та поважній взаємодії між колегами, розділяє колектив і робить його менш толерантним.

Регулярне зіткнення з мікроагресією може призвести до хронічного стресу, тривожності та зниження самооцінки. Більш того, мікроагресія створює ґрунт для демонстративної нетерпимості, неприкритих проявів ксенофобії, відкритих агресивних дій та дискримінації. Це негативно впливає на продуктивність праці, плинність кадрів, призводить до формування несприятливого психологічного мікроклімату на робочому місці. Коли випадки мікроагресії залишаються поза увагою, вони стають частиною повсякденної колективної культури.

Психологи радять, як протидіяти мікроагресії, зокрема, у виробничому колективі

Захищатися від мікроагресії може бути складно і інколи навіть страшно, особливо для тієї людини, на яку вона спрямована. Перший крок до вирішення ситуації – усвідомлення мікроагресії. Якщо чийсь коментар викликав дискомфорт і напругу, слід чемно перепитати людину, що саме вона мала на увазі, та сказати їй про свої некомфортні відчуття.

Якщо ситуація повторюється, слід чітко дати зрозуміти мікроагресору, що така поведінка неприйнятна, і встановити межі у відносинах. Наприклад, на коментар «Ти такий активний, незважаючи на твою хворобу!» можна сказати: «У мене немає перешкод для активного життя і роботи, але мені неприємне нагадування про хворобу. Прошу більше про це мені не говорити».

Якщо з мікроагресією, яка відбувається на робочому місці, не можна впоратися самостійно, необхідно звернутися до керівництва, профспілкового органу чи ради трудового колективу. Вони повинні допомогти вирішити конфлікт і створити більш безпечне та комфортне виробниче середовище.

Потрібно дбати про свій психологічний стан. Якщо є колеги, що підтримують людину, на яку спрямована мікроагресія, не слід соромитися звертатися до них для обговорення ситуації. Це допоможе краще зрозуміти, що відбувається та як діяти.

Іноді зупинити мікроагресію краще вдається тим, на кого вона не спрямована. Таким людям доцільно висловлювати свою незгоду з кривдником, якщо це безпечно, та бути союзником для людини, яку ображають. Свідки мікроагресії не повинні залишатися мовчазними спостерігачами та мають підтримати колегу, на якого спрямована агресія.

Але людині, на яку націлена мікроагресія, і групі підтримки слід завжди пам’ятати про свою безпеку та відповідно до правових норм дбати про захист свого здоров’я і життя.

☝️Керівник, який помітив натяки на мікроагресивну поведінку в колективі, повинен якнайшвидше вжити заходів, щоб подолати це явище. Найкращий спосіб – це відкритий діалог з людиною з проявами мікроагресії. Це допоможе виявити випадковість дій чи, навпаки, затятого ксенофоба, розпрощавшись з яким вдасться зберегти сприятливий психологічний мікроклімат. Важливо запроваджувати обговорення стресових ситуацій, навчання працівників з питань взаємовідносин в колективі – корпоративної етики, комунікацій, конфліктології, психосоціальних ризиків, що є перевіреним інструментом для забезпечення сприятливого мікроклімату та продуктивної роботи.