Москіти, комарі та інфекції, які вони викликають у людини.

Щорічно 20 серпня відзначається Всесвітній день москіта, ініціатором якого є сер Рональд Росса, індійський лікар і паразитолог шотландського походження, який відкрив переносника малярії – комарів роду Anopheles.

До вивчення причини малярії Р. Росса спонукало поширення цієї хвороби в Індії, де він працював і проводив свої дослідження.

У 1897 році вчений експериментально довів, що малярія передається саме при укусах комарів. За це його відкриття в 1902 році Росс став лауреатом Нобелівської премії з фізіології і медицині і на згадку про це запропонував щорічно відзначати Всесвітній день москіта.

Основне завдання цього дня – підвищити обізнаність громадськості про малярію, методи її профілактики та інші хвороби, переносниками яких є москіти та комарі.

Щорічно в світі реєструється 350-500 мільйонів випадків зараження малярією, з них до 3 мільйонів закінчуються летально.

Заходи, присвячені Всесвітньому дню москіта щорічно організовує Лондонська школа гігієни і тропічної медицини і цій традиції вже майже 90 років.

І хоча багато хто плутається комарі чи москіти, між ними є суттєві відмінності. Вони стосуються ареалів поширення, способу життя, біології цих комах, а також шкоди для людини чи тварин.

Москіти (Phlebotominae) – підродина довговусих двокрилих комах комплексу гнусу.

Поширені переважно в тропіках і субтропіках.

На відміну від комарів, личинки москітів розвиваються у вологому ґрунті, а не в воді.

Включає кілька родів, зокрема, Phlebotomus і Sergentomyia в Старому Світі і Lutzomyia в Новому Світі, які нараховують в цілому більше 700 видів. Представники цих родів є переносниками захворювань людини і тварин, зокрема – лейшманіозів, бартонельозу і лихоманки паппатачі (москітна лихоманка). Укуси москітів викликають флеботодермію.

Це дрібні комахи, завдовжки 1,5-2 мм. Ноги та хоботок довгі та тонкі. Пересуваються короткими стрибками, а літають досить погано.

Більшість москітів активні в сутінках та вночі.

На відміну від комарів, літають практично безшумно. Живляться соком рослин та паддю або медяною росою попелиць (солодка клейка рідина, яку вони виділяють), але самкам потрібно живитись кров’ю, щоб дозріли яйця.

Яйця відкладають у вологих місцях серед гниючих решток рослин.

Перед укусом самка робить по жертві декілька стрибків у пошуках «слабкого місця».

Москіти поширені на всіх материках у теплих, вологих районах південніше 50 градусів північної широти до 40 градусів південної широти.

Хвороби, які переносять москіти:

Лейшманіози (лат. Leishmaniasis) – велика група протозойних трансмісивних, природно-вогнищевих хвороб людини та тварин, спричинених різними видами найпростіших роду Leishmania і поширених у тропічних і субтропічних країнах. Характеризується переважно ураженням внутрішніх органів (вісцеральний лейшманіоз) або слизових оболонок і шкіри (шкірний лейшманіоз). Відомі ці захворювання ще з часів фараонів Давнього Єгипту і власне із однієї із мумій було виділено ДНК збудника вісцерального лейшманіозу.

Одна з найбільших епідемій вісцерального лейшманіозу минулого століття у 1977 р. вразила близько 70000 осіб на території Індії, а термін «кала-азар» перекладається з хінді як «чорна шкіра».

Ці захворювання названо на честь шотландського патолога Вільяма Буга Лейшмана, який першим знайшов патологічні тільця в клітинах селезінки хворих на вісцеральний лейшманіоз.

Поширені лейшманіози в багатьох країнах Середньої Азії, Америки, Африки, в Україні практично не реєструється (за виключення привезених випадків).

Системний бартонельоз (хвороба Карріона або гарячка Карріона або гарячка Оройя / перуанська бородавка) – ендемічне інфекційне захворювання, яке може перебігати з гострими (гарячка Оройя) чи хронічними проявами (перуанська бородавка). На сьогодні це захворювання відноситься до тропічних хвороб та групи забутих тропічних хвороб.

Як окреме захворювання було виділено 1871 року в Перу – тоді захворіло і померло біля 7000 працівників будівництва залізниці до міста Ороя. Для встановлення причини дослід на собі у 1885 р. провів перуанський студент-медик Данієль Алкідес Карріон, який згодом загинув. А пізніше у 1905 р. перуанський мікробіолог Альберто Бартон виявив і описав збудника хвороби – Bartonella bacilliformis.

Поширена дана лише в північно-західній частині Південної Америки в гірських районах Анд, на висотах 600-2500 м (Перу, частково Колумбія та Еквадор). Життєвий цикл пов’язаний з південноамериканським різновидом москітів, а саме, Lutzomia noguchi, L. verrucarum та іншими, а також місцевими мишеподібними гризунами. В Україні не реєструється.

Лихоманка паппатачі (італ. рарра – кусає, tace – мовчки, саме так в Італії називають москітів) – це гостре арбовірусне, антропонозне, трансмісивне ендемічне захворювання, яке переносять саме москіти.

Характерними є короткочасна (триденна) гарячкою, генералізований м’язовий біль, кон’юнктивіт, ураження ЦНС. У XIX ст. хвороба часто вражала солдат і була об’єктом дослідження саме військових лікарів.

Оскільки описувалася різними дослідниками, тому спершу мала різні назви – «середземноморська гарячка», «епідемічний гастроентерит», «собача хвороба», «хвороба акліматизації», доки у 1886 р. військовий лікар А. Пікне об’єднав їх в одну самостійну нозологічну форму. У 1905 р. австрійський мікробіолог С. Тауссіг довів взаємозв’язок з укусами москітів, а згодом експериментально на волонтерах довів, що хвороба має вірусну природу та передається саме через укуси москітів. Збудником лихоманки паппатачі є вірус Febrigenes pappatasii, з роду Phlebovirus, родини Bunyaviridae.

Паппатачі поширена у країнах Східної півкулі, на Близькому Сході і в деяких частинах Азії. Поширеність лихоманки паппатачі в південних регіонах України незначна (Крим), хоча не виключено, що вона зустрічається значно частіше, ніж її реєструють, тому що там є всі умови для перебування москітів.

Комарів і москітів їдять рептилії, амфібії, птиці і навіть риби; личинки цих комах живуть у воді.

Ці кровопивці з невеликою тривалістю життя в свою чергу регулюють чисельність тварин, поширюючи небезпечні захворювання, такі як малярія, деякі види енцефаліту, туляремія.

ЦІКАВІ  ФАКТИ  ПРО  КОМАРІВ.

Хто з нас любить комарів?

Напевно, ніхто – ці маленькі створіння дратують всіх своїм настирливим бажанням попити нашої крові. Що поробиш – вони теж хочуть їсти!

На щастя, багато інших істот скорочують комарину популяцію до терпимих меж – ними харчуються, наприклад, багато плазунів та дрібні пташки.

    Людина стикається з комарами повсюдно, страждаючи від укусів і неприємного свербіння, але їх повадки, анатомія і феноменальні здібності багатьом невідомі. Наприклад, мало хто знає, що комарі:

• Комарі – істоти дуже давні, вони з’явилися на світі близько сотні мільйонів років тому, і відтоді мало змінилися.
• Кров п’ють тільки самки (кров’яні білки необхідні самкам, щоб дати потомство);
• Самці харчуються квітковим нектаром.
• Ситий комар важить у 2-2,5 рази більше за голодного.
• За відсутності потенційної жертви навіть самки комарів можуть на певний час перекваліфікуватися на вегетаріанців, харчуючись нектаром і пилком.
• Що більше в крові білка, то вони привабливіші для комара, тому частіше за інших комарі атакують володарів першої групи крові.
• Цих комах притягує запах алкоголю.
• Нині відомо близько трьох тисяч різних видів комарів. Вони зустрічаються на всіх континентах, крім Антарктиди, де взагалі немає комах.
• Найбільші види комарів, карамори, досягають довжини в десять сантиметрів.
• Самки комарів живуть близько місяця, а самці – вдвічі менше.
• Утримуватися на вертикальних поверхнях комарам допомагають розташовані на їхніх лапках крихітні присоски.
• У комарів є зуби! Близько п’ятдесяти, залежно від виду.
• Комариний писк – це звук, який видають тріпотливі крильця цієї комахи.
• За допомогою писку комарі спілкуються між собою. Звуку вони не чують, але вони вловлюють звукові коливання за допомогою вусиків.
• Комарі можуть безбоязно ходити по воді. Ну, відносно безбоязно – деякі риби не проти на них пополювати.
• Деякі види комарів здатні замерзнути на зиму в товщі льоду, а навесні відтанути без будь-яких наслідків для свого організму.
• Жінок вони кусають частіше, ніж чоловіків.
• З моменту вилуплення з яйця і до повного дорослішання комара минає всього чотири дні.
• Комарі, на відміну від мух, можуть не боятися павуків – вони занадто мало важать, щоб дотиком до павутини привернути до себе увагу хижака.
• За температури повітря нижче +12 градусів комарі вже не літають – для них занадто холодно.
• Самці комарів, переносячи на лапках пилок, вносять свою лепту в процес запилення рослин.
• Напівгола людина, що зазнала атаки цих комах, у тайзі або тундрі за кілька годин може втратити половину всієї крові і померти.
• Єдина спекотна країна, в якій вдалося позбутися комарів – Сінгапур.
• У повний місяць активність комарів зростає в кілька разів.
• Комарині яйця можуть кілька років терпляче чекати відповідних умов. Якщо буде занадто холодно – вони чекатимуть, але, щойно потеплішає, процес розвитку в них одразу ж запуститься.

Що приваблює настирливих комах.

Комарі і москіти відшукують свою жертву, орієнтуючись на вуглекислий газ, що видихається людиною або твариною. При прискореному диханні ризик укусів зростає, особливо при заняттях спортом або важкою фізичною працею і рясному потовиділенні.

Щоб вловлювати запах поту, комахи задіють 27 рецепторів на своїх антенах.

Напившись крові, самка відкладає від 50 до 300 яєць. Наукові факти підтверджують, що вона запам’ятовує, як саме пахла жертва. В майбутньому самка буде віддавати перевагу людям з таким запахом (і відповідно – анатомією і фізіологією), якщо склад крові був сприятливий для потомства.

При виборі препаратів для боротьби з москітами, необхідно звертати увагу на їх високу інсектицидну ефективність, низьку токсичність для тварин і людей та тривалість дії.