«Начебто й не відпочивав»: що таке синдром хронічної втоми та як із ним боротися?

Характерними ознаками захворювання – синдрому хронічної втоми є:

😴 підвищена стомлюваність,

😴 стійке зниження працездатності, життєвого тонусу,

😴 м’язова слабкість та постійне відчуття втоми, що не проходить при відпочинку .

Ще зовсім недавно, це захворювання ніхто за окремий діагноз не рахував. Симптоми, що проявлялися, називали то втомою, то перенапругою, то вегето-судинною дистонією і навіть “хворобою уяви”. Тільки зовсім недавно медики дійшли висновку, що це окреме серйозне захворювання зі своїми ознаками, супутніми проявами та особливою терапією, а як про окремий діагноз, про нього вперше заговорили у 1984 року.

Довгий час вважалося, що синдром хронічної втоми – це результат надмірно напруженої роботи, постійних недосипів та “заклинювання” нервової системи. Найчастіше симптоми даного захворювання виявляються по одному, або одночасно комплексно. Тому слід ретельно прислухатися до свого організму, щоб не пропустити початок захворювання та уникнути можливих ускладнень. При появі стійкого почуття втоми, що не минає після гарного відпочинку, поганого настрою, апатії, слабкості та швидкої втоми навіть після виконання легких завдань, відсутності апетиту, поганого сну, слід негайно звертатися до лікаря. Також синдром хронічної втоми можна запідозрити при частих застудах чи загостреннях хронічних захворювань, оскільки у цьому разі, всі сили організму йдуть на боротьбу з інфекцією, що значно знижує працездатність і призводить до почуттів постійної втоми та апатії. Дуже важливо відрізнити синдром хронічної втоми від інших більш серйозних захворювань. Тому слід докладно описати лікарю всі прояви цієї хвороби, можливі причини виникнення, а також попередити про наявність інших захворювань або прийом лікарських препаратів.

Синдром хронічної втоми, також відомий як міалгічний енцефаломієліт. Середній вік пацієнта, який страждає на хронічну втому, становить 33 роки. Це неврологічне захворювання зустрічається вчетверо частіше у жінок, ніж у чоловіків. Діагноз регулярно ставиться як представницям слабкої статі віком 20-40 років, так і дітям. Синдром хронічної втоми у мешканців міст — наслідок регулярних стресів, надмірної напруги на роботі, недосипів та постійного знаходження нервової системи в режимі цейтноту.

Позбавлення синдрому хронічної втоми неможливе без зниження психологічного навантаження як мінімум на 20%. Людина повинна розуміти, що вона хвора, і для покращення її стану потрібно відмовитися від частини завдань, які вона вирішує. Хорошим варіантом буде тривала відпустка на місяць і більше, зміна обстановки тощо. При цьому дуже важливим є дотримання розпорядку дня, фізична активність і правильне харчування. Іноді навіть ці три фактори здатні досить швидко привести людину до норми. Не менш важливими є будь-які позитивні емоції. Іноді пацієнту потрібна допомога психолога чи психотерапевта. Також пацієнтам із синдромом хронічної втоми рекомендується пити більше рідини, яка не містить кофеїну, та обмежити вживання солодкого, оскільки стрибки рівня глюкози в крові можуть провокувати втому.

Профілактика синдрому хронічної втоми може знизити ймовірність його виникнення.