НЕ ЗАБУВАЄМО ПРО ГАРЯЧКУ КУ!!!

Все частіше ми чуємо останніми роками про таке захворювання як гарячка Ку. Описане воно було ще в минулому столітті 📅, і тільки в 1948 році винайдений збудник гарячки Ку отримав свою сучасну назву коксієла Бернета на честь видатних вчених Геральда Кокса і Френка Бернета.

Ку-гарячка, коксієльоз (або Ку-рикетсіоз, австралійська гарячка, гарячка боєнь) – це небезпечне природно-вогнищеве зооантропонозне захворювання людини та тварин. Зустрічається повсюдно, окрім Нової Зеландії. Найбільш широко розповсюджено в Австралії, більшості країн Африки, Азії, Америки, Європи та становить особливу небезпеку для здоров’я людини.

Дослідженнями підтверджена наявність природних осередків Ку-гарячки і в Україні, реєструються спорадичні випадки цього захворювання. Так, в 2023 році зареєстровані випадки захворювання тварин на гарячку Ку, серед людей протягом 2023-2024 років в Україні хворих не реєструвалось.

Що ж таке коксієла?

📝Це внутрішньоклітинний паразит, який має паличкоподібну або кокоподібну форми. Коксієла дуже стійка у зовнішньому середовищі. У молочних продуктах зберігається до 50 днів, у воді 7-12 місяців, у свіжому м’ясі за температури 4 ºС – 30 днів, у замороженому – до 1 року, у сухих фекаліях кліщів – 600 діб. У коров’ячому молоці при кімнатній температурі зберігається до 120 діб. І тільки кип’ятіння вбиває збудника за 10 хвилин. Стійкий до різних дезінфектантів, а ось 70% спирт знищує збудника за декілька хвилин. Навіть декілька коксієл викликають захворювання і можуть використовуватися в якості потенційного агенту біологічної зброї.

Основнє джерело та резервуар збудника

Близько 50 видів птахів, понад 60 видів ссавців (переважно, гризунів) та більше 70 видів кліщів. Що стосується кліщів, то вони не хворіють коксієльозом, але збудник може зберігатись в їх організмі все життя і передаватись наступним поколінням. Наряду з кліщами, переносниками Ку-лихоманки можуть бути мухи-кровососки, ґедзі, блохи. Найбільш вразливою та сприйнятливою до цієї хвороби є велика рогата худоба. Зараження корів відбувається через укуси кліщів, а також через забруднені екскрементами хворих тварин корми та воду. При спільному утриманні хворих і здорових тварин зараження відбувається через органи дихання.

У зовнішнє середовище збудник потрапляє із слиною, секретом верхніх дихальних шляхів, кров’ю, сечею, фекаліями, спермою та молоком хворих тварин. Найбільш інфіковані коксієлою оболонки плода та навколоплідна рідина, тому людина часто заражається при наданні допомоги тваринам під час отелення. Висока ймовірність захворювання залишається при догляді за хворими тваринами, доїнні, забої і обробці м’яса. Можливе зараження людини аерогенним (повітряно- пиловим) шляхом при вдиханні зараженого пилу та сухого гною. Через що спалахи гарячки Ку реєструються серед зоотехніків, доярок, працівників боєнь, м’ясокомбінатів, ковбасних цехів, робітників вовняної промисловості. Для аерогенного зараження людини достатньо лише 10 коксієл.

Симптоми захворювання

Інкубаційний період цієї хвороби триває від 3 до 32 днів, найчастіше 10-17 днів. Початок хвороби гострий. Температура підвищується до 40°С. Тримається до 21 дня. Приєднується головний біль, запаморочення, безсоння, поганий апетит, біль у суглобах, різко виражений біль в очницях. Іноді виникає сухий кашель. На 3-й день пальпують збільшену печінку, селезінку. Через 6-8 днів можуть виникати висипання на поверхні тулуба, животі, які зникають безслідно через 2-7 днів. Характерним симптомом гарячки Ку є пневмонія. Надалі, приблизно в 5% випадків можливий варіант хронізації процесу. Хронічною ця хвороба вважається тоді, коли триває понад 6 місяців і характеризується ураженнями серця (ендокардит) та печінки.

Як не захворіти на гарячку Ку?

По-перше, треба проводити ветеринарно-санітарні заходи: виявляти хворих тварин, перевіряти якість м’яса та молока, не вживати молочних продуктів у сирому вигляді. Постійно в приміщеннях, де перебувають тварини, проводити дезінфекцію підлоги, землі та гною, під час отелення тварин знищувати оболонки плода. В осередках гарячки Ку проводити боротьбу з кліщами, гризунами. Працівники тваринницьких ферм, ветеринари та особи, які доглядають хворих тварин, повинні дотримуватись правил особистої гігієни (мати захисний одяг, окуляри, маску). Людям з груп ризику (працівники тваринницьких ферм, ветеринари, робітники молокозаводів та м’ясокомбінатів) за показаннями проводиться щеплення живою вакциною.

Головне – бережіть себе!!! І будьте здорові!!!