Не забуваємо про рикетсіози

Рикетсіози об’єднують велику групу зооантропонозних інфекцій, збудниками яких є внутрішньоклітинні мікроорганізми – рикетсії, які за своєю структурою і властивостями займають проміжне місце між бактеріями та вірусами, маючи певні властивості.

Рикетсії – бактерієподібні внутрішньоклітинні паразити, належать до групи кров’яних («трансмісивних») інфекцій, оскільки певний час циркулюють в крові та лімфі. У природних умовах рикетсії циркулюють серед комах, гризунів, диких і сільськогосподарських тварин, через яких вони можуть передаватись людині. Серед людей і сільськогосподарських тварин їх поширюють кровосисні членистоногі (воші, блохи, кліщі), які виділяють рикетсії з фекаліями (воші, блохи) або ж із секретом слинних залоз (воші).

Лише в рідкісних випадках рикетсіози поширюються через заразні виділення хворих тварин Ку-лихоманка через молоко і сечу рогатої худоби, щурячий тиф – через харчові продукти, забруднені сечею щурів.

В природі кліщі заражаються рикетсіями при ссанні крові заражених диких тварин. Інфіковані кліщі та воші можуть, своєю чергою, передавати збудника через укуси здоровим тваринам. Ендемічні рикетсіози існують у природі незалежно від людини. Людина заражається випадково, потрапляючи в природні вогнища ендемічних рикетсіозів, в яких зазнає нападу кліща чи воші. Рикетсії нестійкі у навколишньому середовищі: при нагріванні до 60˚С гинуть через декілька хвилин, швидко нейтралізуються під дією 0,5% розчину формаліну, фенолу, спирту, проте добре переносять висушування до 2 місяців та більше.

Рикетсіози у людини протікають у вигляді лихоманок різної тяжкості. Виділяють п’ять груп хвороб людини:

✔️група висипного тифу (епідемічний висипний тиф, хвороба Бриля-Цинсера, ендемічний (блошиний) чи щурячий висипний тиф):

✔️група кліщових плямистих гарячок (плямиста гарячка Скелястих гір, Марсельська гарячка, кліщовий висипний тиф, північно-австралійський висипний тиф, везікульозний рикетсіоз);

✔️група цуцугамуши – (гарячка цуцугамуши (чагарниковий тиф));

✔️група гарячки Ку;

✔️група пароксизмальних рикетсіозів (волинська чи траншейна гарячка, кліщовий пароксизмальний рикетсіоз).

Інфікування відбувається через шкіру або дихальні шляхи. Збудники тифу і рикетсіозів, що належать до групи плямистих лихоманок, потрапляють в організм людини при укусі інфікованими членистоногими переносниками. Кліщі – переносники збудників плямистої лихоманки та лихоманки цуцугамуши вводять рикетсії в шкіру людини при укусі. Воші й блохи, переносники відповідно епідемічного та ендемічного висипного тифу, відкладають інфіковані випорожнення на шкіру; хвороба розвивається тоді, коли мікроорганізми потрапляють в проколоту членистоногими ранку в шкірі. Інфікування рикетсіями – збудниками Ку-лихоманки відбувається через дихальні шляхи (при вдиханні інфікованого пилу); крім того, респіраторний шлях зараження іноді спостерігається і при епідемічному висипному тифі (в результаті вдихання засохлих інфікованих випорожнень вошей). Кліщові гарячки характеризуються місцевою реакцією у виді ранки, покритою чорною скоринкою на місці укусу кліща. При епідемічному й ендемічному висипному тифі й гарячці цуцугамуши, висип на початку з’являється на тулубі, потім на кінцівках. При плямистих гарячках, навпаки, перші висипання локалізуються на кінцівках і зап’ястях.

Профілактика рикетсіозів:

• Додержуватись заходів належної особистої гігієни, до яких належить регулярне миття рук після контакту з тваринами та перед вживанням їжі.
• Одягатися під час прогулянки у світлий однотонний, з довгими рукавами, щільний до тіла одяг, щоб було легше помітити кліщів. Голову слід покривати головним убором.
• Не вживати в їжу молоко і м’ясо хворих і вимушено забитих тварин.
• Проводити дезінсекцію та дератизацію (боротьба з переносниками) в приміщеннях з використанням сучасних ефективних препаратів, застосувати репеленти під час перебування на природі.

👍Бережіть себе та будьте здорові!!!