Опісторхоз та його профілактика

ℹ️Опісторхоз — хронічне паразитарне захворювання, яке пов’язане з паразитуванням в організмі людини сибірської або котячої двоустки та характеризується переважним ураженням жовчних утворень, печінки та підшлункової залози. Опісторхоз широко поширений серед населення, яке проживає у басейнах річок Південного Бугу, Волги, Дніпра та його притоків (Сейму, Сули, Ворскли, Псла). Значні осередки опісторхозу зареєстровані в Чернігівській, Сумській та Полтавській областях. У Полтавській області щорічно реєструються випадки опісторхозу. Причиною захворювання стає вживання в їжу малосольної річкової риби домашнього приготування.

Збудником опісторхозу є гельмінт Opistorchisfelineus, який паразитує в організмі основних господарів, якими є: людина, коти, собаки, лисиці, песці та ін.

Передача інвазії відбувається за участю двох проміжних господарів, одним з яких є молюск, який мешкає у прісноводних водоймах, другим – риба сімейства коропових порід (в’язь, линь, плотва, чабак, єлець, сазан, лящ, жерех, червонопірка та ін.).

Зараження опісторхозом відбувається при вживанні в їжу малосолоної, слабо просмаженої, мало провареної річкової риби, яка заражена метацеркаріями (личинковою стадією) опісторхозу. Клінічні прояви опісторхозу дуже різноманітні та залежать від фази захворювання. У гострій фазі, яка триває до 3-х тижнів, у хворих підвищується температура тіла, з’являються слабкість, болі у м’язах, суглобах, животі, нудота, висипи та інше. У період хронічного перебігу — з’являються головний біль, запаморока, болі у правому підребер’ї, нудота, блювота, жовтяниця, безсоння, дратівливість, зниження апетиту. Тривалий час (10 – 20 років) паразит може перебувати в організмі остаточного господаря, а захворювання протікати роками з періодами загострення хвороби. Оскільки усі клінічні прояви хвороби є неспецифічними, діагноз підтверджується лише на підставі копрологічних досліджень біоматеріалу (фекалій) та серологічного дослідження крові.

✍️З метою профілактики опісторхозу необхідно: не вживати в їжу річкову рибу без достатньої термічної обробки (прожарювання, проварювання); не проводити засолювання річкової риби в домашніх умовах; не допускати згодовування сирою рибою котів, собак; не купувати річкову рибу в несанкціонованих місцях торгівлі та на стихійних ринках.