Порівняльна характеристика різних груп дезінфекційних засобів

На даний час у всьому світі активно використовуються в основному хімічні засоби дезінфекції. В Україні на сьогодні у «Державному реєстрі дезінфекційних засобів» вже зареєстровано понад 500 дезінфектантів та антисептиків. Всі вони викликають загибель патогенних мікроорганізмів на поверхні та всередині різних об’єктів та предметів навколишнього середовища, а також у повітрі та у виділеннях хворих. Хімічні речовини, що викликають їх гибель називають бактерицидними, а речовини, що призводять до завмирання їх життєдіяльності-бактеріостатичними.

У практиці слід використовувати таки дезінфекційні засоби які мають комплексну бактерицидну дію, що впливає як на патогенні бактерії, віруси так і грибки.

При даному методі дезінфекції нині використовуються засоби, які стосуються різних хімічних груп;

• галоїдвмісні засоби до яких відносяться хлор і окислювачі, які мають високу активність знезараження. Вони вступають у взаємодію з протеїнами мікробної клітини і викликають там реакцію окислення. Речовини поділяються на неорганічні та органічні (гіпохлорит Са, нео-хлор, ді-хлор, засоби які містять натрієву і калієву сіль діхлорізоціануровії кислоти, тощо), всі вони мають запах але останні меншою мірою і мають високу стабільність при зберіганні;
• альдегідвмісні засоби у вигляді глутарів, альдегіду, формальдегіду (гігасепт, корзолекс, лізоформін-3000, бланідас, тощо), без окислювачів та мають інгібітори корозії, стабільні при тривалому зберіганні робочого розчину;

• кисневмісні речовини, екологічно чисті, діють руйнівно на мікробну клітину за допомогою гідроксильних та водневих іонів, викликаючи у них гідроліз (озон -О3, перманганат калію, перекис водню Н2О2, дезаксон, надоцтова, мурашина кислота, тощо), не мають їдкого запаху та використовуються у всіх сферах життєдіяльності. Перекис водню, можна також використовувати у вигляді дрібнодисперсного аерозолю для дезінфекції повітря у приміщеннях;
• спиртові препарати, що швидко проникають всередину мікробної клітини і вбивають її, та не викликають звикання мікроорганізмів (аеродезин 2000, дезофаст, мікроцид – ліквід, деконекс, етиловий спирт-70%, ізопропіловий спирт, тощо), входять до складу антисептиків для рук і діють швидко, а також використовуються для експрес дезінфекції поверхонь. Спирт в основному є природним антисептиками, тому не викликають алергію, проте не мають продовженої дії. Після випаровування антисептична дія спиртів на мікроорганізми припиняється. Також слід мати на увазі, що спирти швидко інактивуються у присутності слизу та протеїнів;
• поверхнево-активні речовини (ПАР) та четвертично-амонійні сполуки (ЧАС) з миючими властивостями, слаботоксичні, але мають не дуже широкий спектр дії (дезефект, деконекс, септодор, сокрена, тошо), відсутній різкий запах, не викликає корозії металів, застосовуються в присутності людей, часто входять до складу комбінованих препаратів. Негативний вплив на антимікробну активність ЧАС надають катіони металів, кисле середовище (pH<3), органічні речовини, підвищена мінералізація води;
• гуанідини, які так само використовуються в присутності пацієнтів, але мають не дуже широкий спектр дії (гембар, вітасепт, деконекс,тощо), утворюють стійку плівку на поверхні, що обробляється і часто входять до складу композиційних препаратів;
• феноли, що входять до складу звичайних побутових засобів для чищення, але вони за небезпекою для здоров’я перевершують попередні засоби і можуть використовуватися, але тільки локально і в невеликих кількостях (викликають коагуляцію білків).

Всі дані засоби діляться за класом токсичності (є 1,2,3 та 4), краще звичайно використовувати препарати найменш небезпечні, які відносяться до 3 та 4 класу.

Серед основних вимог до сучасних засобів дезінфекції виділяють такі:

• мати простоту у використанні (бажано у таблетованій формі для чіткого та швидкого дозування) та які добре розчиняються у воді;
• забезпечувати якісну дезінфекцію при невисокій концентрації розчину, короткому часі експозиції;
• бути безпечними та мати тривалу дезінфікуючу дію, стабільність при використанні та зберіганні;
• бути сумісними та нешкідливими для матеріалів оброблюваних поверхонь та виробів;
• мати спеціалізовану очищувальну дію для органічних та неорганічних видів забруднення;
• не псувати знезаражувані предмети;
• бажано не мати неприємного запаху;
• мати можливість контролю концентрації дезінфекції у розчині.

Коли отримуємо дезінфекційні засоби на спеціальний склад, там мають бути відповідні умови зберігання: окреме приміщення з гарною вентиляцією, сухе, затемнене, з діапозоном температури повітря від +2 до +25 С. Тут встановлюється психрометр для визначення температури та вологості повітря, який 1 раз на 2 роки має проходити метрологічну повірку. Ведеться спеціальний журнал за ф. 290/о МОЗУ з обліку отримання та витрати дезінфікуючих засобів. Обов’язково контролюються терміни придатності препаратів.