Посттравматичний стресовий розлад – що ми знаємо, як запобігти.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР. Якщо нічого не робити, це може закінчитися руйнацією стосунків, роботи, здоров’я чи навіть життя. ПТСР можна подолати чи навчитися ним керувати.

Як і в кого може розвинутися ПТСР?

ПТСР розвивається в людей, що пережили неординарну, загрозливу для життя чи гідності ситуацію:

• ветерани війни,
• цивільні, що перебувають в зоні бойових дій,
• жертви сексуального чи/та фізичного насильства,
• полонені та жертви катування,
• жертви торгівлі людьми, сексуального рабства,
• жертви чи свідки постійного домашнього насильства,
• жертви булінгу, в тому числі у школі,
• діти, що зазнають неглекту (ними не займаються, навіть не годують, занапащені батьками діти), фізичного та сексуального насильства,
• свідки терактів,
• люди, що перебували в зоні стихійного лиха,
• жінки, що пережили травматичні пологи і зазнали жорстокого ставлення медичного персоналу.

Дослідження свідчать, що індивідуальна вразливість або стійкість — це ключові фактори в розвитку ПТСР. Цей розлад наразі розглядають як наслідок провокації зовнішніми стресовими чинниками уже існуючої схильності до травматизації.

Вивчення близнюків виявило, що схильність до ПТСР на 40% зумовлена спадковістю. До розвитку ПТСРу та запивання його алкоголем найбільш схильні люди з особливостями в утворенні та сприйнятті нейромедіаторів та деяких гормонів.

Прояви ПТСР.

Для того, щоб передчасно не лякати себе різними негативними наслідками пережитих травмуючих подій, необхідно зрозуміти, що визначає наявність у людини ПТСР. Важливо відзначити, що прояви ПТСР можуть зберігатись протягом тривалого часу.

До основних ознак, що визначають наявність ПТСР у дорослих відносять:

➡️ напливи нав’язливих спогадів про небезпечні для життя ситуації, учасником яких була людина;

➡️ травмуючі сновидіння з кошмарними сценами пережитих подій, порушення сну;

➡️ прагнення уникати емоційних навантажень;

➡️ невпевненість через страх, і як наслідок – відкладання прийняття рішень, неконтактність з оточуючими;

➡️ надмірна втома, дратівливість, депресивні стани, головні болі, нездатність концентрувати увагу на чомусь тощо.

➡️ як наслідок всього вищезазначеного – схильність до антисоціальної поведінки (алкоголізація, наркотизація, надмірний цинізм).

Як підтримати близьку людину, яка переживає посттравматичний стресовий розлад.

❇️ Утримайтесь від знецінення. Постарайтеся зрозуміти, що це захворювання, яке має пройти певні етапи. Добре, якщо потерпіла людина звернулася до психолога/-ині, який/яка паралельно може працювати з членами сім’ї, щоб допомогти людині вийти з цього стану.

❇️ Уникайте речей, що можуть викликати флешбек. Наприклад, вмикання іграшок чи рингтонів, які за звуком нагадують травматичну подію, як-от постріл чи звук затвора зброї.

❇️ НЕ змушуйте людину говорити. Людям із посттравматичним стресовим розладом може бути дуже важко розповідати про свій травматичний досвід. Для деяких це може навіть погіршити самопочуття. Натомість дайте їм зрозуміти, що ви готові вислухати їх, коли вони хочуть поговорити, або просто погуляти, коли вони не хочуть говорити.

❇️ Робіть звичайні буденні справи разом. Ті справи, які не мають нічого спільного з посттравматичним стресовим розладом або травматичним досвідом. Заохочуйте близьких шукати друзів, займатися хобі, яке приносить задоволення, брати участь у ритмічних вправах, як-от ходьба, біг, плавання.

❇️ Наберіться терпіння. Відновлення — це процес, який вимагає часу та часто включає невдачі. Головне — підтримувати близьку людину.

❇️ Ознайомтеся з доступною інформацією про ПТСР. Що більше ви знаєте про симптоми, наслідки та варіанти лікування, то краще ви будете готові допомогти близькій людині, зрозуміти, через що він/вона проходить, і тримати ситуацію в перспективі.

❇️ Не зупиняйте розмову. Коли людина насмілиться говорити, може трапитися так, що вона захоче говорити про травматичну подію знову та знову. Це частина процесу загоєння травми, тому уникайте спокуси сказати: “Припини повторювати минуле та рухайся далі”. Натомість запропонуйте поговорити стільки разів, скільки їй потрібно.

❇️ Говоріть про майбутнє та будуйте плани. Це може допомогти протистояти поширеній думці людей із посттравматичним стресовим розладом, що їхнє майбутнє приречене.

Важливо, що ПТСР виникає не одразу, а може дати про себе знати і через три місяці, і навіть через півроку. Та є  хороші новини. По-перше, ПТСР розвивається тільки у частини людей, що пережили травму. По-друге, раннє втручання – упродовж першого місяця після травмуючої події – може допомогти уникнути розвитку розладу. По-третє, буває, що ПТСР проходить сам собою – невідомо, як це працює, але таке теж трапляється.

В Україні у більшості випадків для лікування ПТСР використовують психотерапію. Це тривалий процес, і він дає результати приблизно у 40% випадків. Далі в гру вступають антидепресанти.