Про дуже небезпечну кишкову інфекцію.

Шигельоз … А ще це захворювання називають дизентерія ….

В структурі гострих кишкових інфекційних хвороб шигельоз посідає одне з провідних місць.

Напередодні випадок цього захворювання зареєстровано у дитини з Олександрівської ТГ і якраз в віковій групі, в  якій найчастіше реєструється шигельоз згідно статистичних даних отриманих з доступних джерел.

Збудником хвороби є група мікроорганізмів роду Shigella, яка включає 4 групи.

Джерелом збудника є хворий. Найбільшу небезпеку становлять особи без проявів захворювання, зі стертою і легкою формою хвороби. Виділення шигел із фекаліями починається одночасно з першими проявами хвороби, досягає максимуму на 3—5-й день, у процесі видужання знижується, але триває аж до загоєння слизової (декілька тижнів або навіть місяців).

Механізм передачі збудників шигельозу — фекально-оральний. Поширення шигел відбувається харчовим, водним, побутовим шляхами.

Збудники дизентерії з калом з кишечнику інфікованої людини потрапляють у зовнішнє середовище і поширюються за допомогою факторів передачі. Виділяють проміжні та кінцеві фактори передачі.

До проміжних належать – поверхні (ручки дверей, поручні у громадському транспорті), посуд, предмети побуту, дитячі іграшки, постільна білизна, рушники, комахи (мухи, таргани).

Кінцеві фактори передачі – харчові продукти, вода, брудні руки.

Після потрапляння шигел в організм здорової людини захворювання виникає не завжди. На це впливають:

➡️ кількість патогенних організмів — інфікуюча доза для шигел різних підгруп неоднакова. Найбільш патогенними є Shigella dysenteriae, для розвитку інфекції досить кілька десятків бактерій. Для шигел інших підгруп інфікуюча доза в рази вища;

➡️ стан імунітету — імунітет відіграє важливу роль у сприйнятливості до шигел;

➡️ вікові особливості — діти дошкільного віку мають високий ризик інфікування, підвищення захворюваності також відзначається в осіб віком від 15 років.

Для шигельозу також притаманні  сезонні зміни рівнів захворюваності – максимальний ріст відзначають у липні-серпні (шигелла Флекснера) і серпні-жовтні (шигелла Зонне).

Найчастіше шигельоз перебігає гостро. Захворювання починається, як правило, із загальнотоксичних симптомів, до яких дещо пізніше приєднуються ознаки ураження травної системи,а сааме – скарги на нездужання, головний біль, запаморочення тощо Температура тіла швидко підвищується до 39—40°С і більше й утримується на постійному рівні від декількох годин до 2—5 діб. Хворі стають млявими, загальмованими, у них знижується апетит. У найближчі години від початку хвороби з’являються посилена перистальтика кишківника, яка супроводжується голосним гурчанням і переливанням рідини по ходу кишки. Виникають періодичний розлитий біль у животі й  поклики на дефекацію. Невдовзі приєднується пронос. У перші години випорожнення калові, рясні, напіврідкі, часто містять слиз, з грудками неперетравленої їжі.

Профілактика шигельозу передбачає здійснення санітарно-гігієнічних, протиепідемічних заходів, спрямованих на розрив механізму передачі збудника, на всі ланки епідемічного процесу. Профілактичні заходи повинні охоплювати як окремих осіб, так і колективи. Важливо ретельно дотримуватися правил особистої гігієни, зокрема миття рук після дефекації. Інфіковані особи не повинні брати участь в приготуванні їжі. Слід проводити відповідну дезінфекцію туалетів.

Прогноз у пацієнтів з дизентерією залежить від кількох факторів, включаючи форму хвороби, своєчасність початку лікування та загальний стан пацієнта. У більшості випадків гостра дизентерія минає сприятливо і без серйозних ускладнень, особливо при своєчасному початку терапії та адекватному її обсязі.