Професійна туговухість

Одним з професійних захворювань, що виникають внаслідок шкідливої дії фізичних факторів виробничого середовища, є професійна туговухість. У переліку професійних захворювань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року №1662, вона вказана як нейросенсорна приглухуватість, що може виникати внаслідок систематичного впливу інтенсивного виробничого шуму у промисловості, будівництві, сільському господарстві, на транспорті, телефонних станціях тощо.

Аналітичні дані свідчать, що на нейросенсорну приглухуватість припадає 25,3% професійних захворювань, виявлених у Донецькій області в поточному році. Найбільш часто вона діагностувалась у працівників вугледобувної галузі.

Вплив шуму на організм людини пов’язаний з механізацією й автоматизацією виробничих процесів, застосуванням високопродуктивного устаткування, переходом на високі швидкості під час експлуатації верстатів та агрегатів. Джерелами шуму можуть бути двигуни, насоси, компресори, турбіни, пневматичні інструменти, молоти, дробарки, верстати та інші установки, що мають у своєму складі рухомі механізми та обертові деталі. Зокрема, у вугільних шахтах – це вуглевиймальні комбайни, електросвердла, бурові установки, відбійні молотки, транспортні конвеєри, вентилятори тощо.

Найгірші суб’єктивні відчуття і вплив на організм зумовлює імпульсний високочастотний шум. Орган слуху 👂 першим сприймає звукові коливання і саме він найбільше потерпає від впливу шуму на організм, хоча шум надає також неспецифічний вплив і на інші органи і системи (центральну нервову, серцево-судинну).

Професійна туговухість протікає за типом кохлеарного невриту, тобто, ураження слухового нерву і характеризується повільним погіршенням слуху. Нерідко змінам слуху передує адаптація до шуму. Сприйняття розмовної та шепітної мови на ранніх етапах розвитку хвороби не порушується, тому працівники тривалий час не помічають зниження слуху. Спочатку відмічається шум у вухах, який поступово стає все інтенсивнішим і постійним. З’являються скарги на загальне нездужання, підвищену дратівливість, поганий сон, головний біль, запаморочення. Деякі хворі скаржаться на біль у серці. На подальших стадіях розвитку хвороби знижується сприйняття шепітної мови.

У розвитку професійної приглухуватості виділяють чотири ступені втрати слуху. Для хворих з професійною приглухуватістю І ступеня шепітна мова сприймається на відстані до 5 м, ІІ ступеня — на відстані до 4 м, ІІІ – на відстані до 2 м, при ураженні IV ступеня шепітна мова сприймається на відстані до 1 м або взагалі не сприймається. Змінюється сприймання саме шепоту, тоді як чутність розмовної мови зберігається довгий час і порушується лише в разі тривалої роботи в умовах впливу шуму (20 років і довше). Але при інструментальному обстеженні хворого вже на ранніх стадіях відзначається зниження сприймання високих частот і зменшення кісткової провідності. Поступово зниження слуху розповсюджується і на інші тони. Хворобливий процес, як правило, носить симетричний характер, уражуючи і праве, і ліве вуха.

Діагноз кохлеарного невриту як професійного захворювання ставлять з врахуванням професійного маршруту, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, вивчення скарг хворого, анамнезу захворювання і життя, результатів інструментального обстеження слухового і вестибулярного аналізаторів, наявності аналогічних випадків захворювання серед робітників цієї професійної групи; відсутності в анамнезі у хворого вказівок на наявність захворювання до початку виробничої діяльності, пов’язаної з дією шуму.

Для профілактики шкідливого впливу шуму вживаються наступні заходи:

☝️Технічне удосконалення конструкції верстатів, інструментів, іншого шумогенеруючого устаткування, використання звукопоглинальних та звукоізолювальних матеріалів з метою зниження рівня виробничого шуму.

☝️Використання індивідуальних засобів захисту працівників (протишумові вкладиші, заглушки, навушники, шоломи).

☝️Проведення попередніх та періодичних медичних оглядів. Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 246 від 21 травня 2007 року «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» виробничий шум включено до переліку несприятливих виробничих чинників, робота з якими передбачає обов’язкове проведення попередніх і періодичних медичних оглядів для запобігання професійним захворюванням.

Терміни періодичних медоглядів встановлені залежно від інтенсивності виробничого шуму: при інтенсивності від 81 до 99 дБ — 1 раз на 2 роки, 100 дБ і вище — 1 раз на рік.