Професійні захворювання медичних працівників

Робота медичних 👨‍⚕️працівників – складна і відповідальна. Оберігаючи та відновлюючи здоров’я пацієнтів, вони піддаються комплексній дії небезпечних фізичних, хімічних, біологічних факторів, зазнають високого нервово-емоційного напруження, перенавантаження окремих органів та систем.

Багаторічні статистичні дані свідчать, що в Україні понад 60,0% медичних працівників працюють у шкідливих та небезпечних умовах. У структурі професійних захворювань медиків перше місце займає туберкульоз (у середньому – 87,7 %), друге – захворювання опорно-рухового апарату (3,1 %), третє — алергічні захворювання (2,3 %).

До групи професійних захворювань медичних працівників, спричинених дією біологічних чинників, окрім туберкульозу, належать й інші інфекційні та паразитарні захворювання: вірусні гепатити B та С, токсоплазмоз, мікози шкіри, сифіліс, ВІЛ-інфекція, короста тощо, зумовлені контактом з хворими та інфікованими матеріалами.

На початковому етапі пандемії, коли не були відпрацьовані неспецифічні заходи захисту та не впроваджена вакцинація, у цьому списку була й коронавірусна хвороба. Найбільш уразливими до вказаної групи профзахворювань є фтизіатри, інфекціоністи, персонал інфекційних відділень, лабораторій, патологоанатоми та судмедексперти, працівники швидкої медичної допомоги. За результатами досліджень Інституту медицини праці Національної академії медичних наук України значну кількість медиків, що захворіли на туберкульоз, становили медсестри й фельдшери (40,6%) та молодший медичний персонал (20,8%). На лікарів припадає 24,0% випадків. Професійні захворювання на туберкульоз трапляються й у лаборантів, слюсарів-сантехніків, дезінфекторів, кухарів та інших працівників. Найчастіше особи, які захворіли, працюють у спеціалізованих протитуберкульозних закладах.

☝️Дисбактеріоз, грибкові захворювання шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів розвиваються при контакті з інфекційними хворими або інфікованими грибами-продуцентами, антибіотиками при роботі в амбулаторних і стаціонарних закладах охорони здоров’я, аптеках, мікробіологічних лабораторіях, на підприємствах мікробіологічної медичної промисловості тощо.

До найбільш несприятливих факторів медичного виробничого середовища слід віднести хімічні чинники: лікарські препарати, дезінфекційні та консервувальні речовини, кислоти, луги, органічні розчинники. Під їх дію підпадають лікарі усіх спеціальностей, персонал операційних блоків, анестезіологи, працівники відділень гіпербаричної оксигенації, персонал інфекційних лікарень, патологоанатоми, судмедексперти. Особливу небезпеку становлять лікарські препарати, дезінфекційні засоби, лікарські трави, які мають алергенні властивості. Вони можуть спричинити розвиток цілої низки професійних алергічних захворювань шкіри, очей, верхніх і нижніх дихальних шляхів, навколоносових пазух, зокрема, бронхіальної астми, алергічних дерматитів.

Професійна бронхіальна астма є одним із поширених алергічних захворювань медичних працівників, у тому числі фармацевтів. Найчастіше її етіологічними причинами є латекс, дезінфектанти, антибіотики, рослинна лікарська сировина, хімічні компоненти діагностичних наборів. В багатьох країнах Західної Європи найбільш часто діагностованими професійними хворобами є алергічні дерматити. Часті рецидиви хвороби можуть призвести до тимчасової втрати працездатності, впливають на професійну, соціальну і психологічну діяльність, ускладнюють роботу руками при ураженні кистей, значно знижують ефективність праці та спричиняють суттєві економічні втрати. У нашій країні, незважаючи на високий ризик розвитку професійних алергічних хвороб, їх кількість є незначною, що свідчить про недостатнє виявлення, зокрема, у медиків.

До шкідливих чинників трудового процесу належать важкість і напруженість праці, які супроводжують роботу хірурга, травматолога, стоматолога, отоларинголога, патологоанатома, працівників відділень гіпербаричної оксигенації, персоналу операційних блоків і анестезіологів, реабілітологів, працівників швидкої медичної допомоги. Постійне перебування у вимушеній робочій позі призводить до формування окремих захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи. Серед медичних працівників трапляються такі захворювання як хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок та її ускладнення (тромбофлебіт та трофічні розлади), шийно-плечова радикулопатія. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок — одне із найпоширеніших професійних захворювань, особливо у хірургів, які основну роботу виконують у положенні стоячи.

Високе нервово-емоційне навантаження медиків призводить до формування симптомокомплексу професійного вигоряння. За даними досліджень воно спостерігається у майже 80% лікарів-психіатрів, психотерапевтів, психіатрів-наркологів, у близько 60% лікарів-стоматологів, медичних сестер онкологічних відділень.

Сприяють розвитку профзахворювань у медпрацівників формальний характер попередніх та періодичних медичних оглядів, допуск до роботи осіб з медичними протипоказаннями; поширеність самолікування; відсутність стандартизованих вимог до безпеки умов праці та охорони здоров’я медиків; застосування застарілих технологій у щоденній практиці; недостатній рівень інформованості та усвідомлення питання власної безпеки під час виконання професійних обов’язків; недостатнє матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров’я засобами індивідуального захисту, пристроями, обладнанням, матеріалами та інструментарієм; неефективність засобів індивідуального захисту; недосконалість інструментарію та обладнання.

Профілактику професійних захворювань у лікарів і медсестер має забезпечувати як заклад охорони здоров’я, так і самі медичні працівники. Вона включає проведення санітарно-технічних заходів, спрямованих на зниження дії шкідливих чинників; неформальне використання ефективних засобів індивідуального захисту; проведення первинних та періодичних медичних оглядів, що дають змогу своєчасно виявити захворювання, які є протипоказанням для роботи; здійснення атестації робочих місць; навчання персоналу, впровадження освітніх програм з гігієни та охорони праці та, звичайно ж, здоровий спосіб життя робітників: відмова від шкідливих звичок, фізична активність, раціональне харчування.

✅Медичним працівникам потрібно не лише знати, яких професійних захворювань можна набути на робочому місці, а й докладати власних зусиль, щоб їх попередити.