Профілактика дирофіляріозу

Дирофіляріоз – захворювання, що викликається паразитуванням гельмінта в підшкірній клітковині різних частин тіла, слизових та кон’юнктиві. Дирофілярії – тонкі ниткоподібні черв’яки білого кольору завдовжки від 50 – 70 мм (самці) до 135 – 170 мм (самки).

Розвиток дирофілярії відбувається зі зміною двох господарів: облігатного та проміжного. Облігатні (інакше – обов’язкові) остаточні господарі – м’ясоїдні тварини сімейства псових, котячих, віверрових. Людина є факультативною, тобто. необов’язковим господарем дирофілярії. Проміжні господарі (інакше їх називають переносники) – комарі різних видів. В остаточному господарі статевозрілі самки мешкають у підшкірній сполучній тканині та випускають у кров личинок (мікрофілярій), які циркулюють за кровоносною системою тварини. При кровосмоктанні комара мікрофілярії з кров’ю потрапляють у його кишківник. З кишківника вони активно мігрують у порожнину тіла та розвиваються до інвазійної стадії (тобто при якій вони можуть впровадитися в інший організм), після чого вони мігрують у головний кінець.

Тривалість життя дорослих дирофілярій в остаточного господаря становить 2,5 – 7 років, мікрофілярій 2 – 2,5 роки. Мікрофілярія, що потрапила в шкіру людини при укусі комара, активно пересувається по підшкірних тканинах і в період від одного місяця до двох років з моменту зараження і перетворюється на дорослу дирофілярію, навколо якої з часом утворюється тонкостінна капсула. Людина є «біологічним глухим кутом».

При кровосмоктанні комарі передають поодиноких личинок, які містяться в хоботці, а оскільки частіше це самки, то за відсутності самців вони залишаються незаплідненими. У поодиноких випадках у людини паразитують 2 – 3 самки, мають різні розміри, що говорить про повторні випадки зараження, т.к. за розмірами дирофілярії можна будувати висновки про час зараження. За наявності в організмі людини особин різних статей можливе їхнє розмноження. Що ж відбувається в організмі людини під час інвазії дирофілярії? Багато личинок, потрапивши в організм людини, гинуть. Ті, що вижили, ростуть і перетворюються на самців чи самок.

При загибелі гельмінтів навколо них розвивається запальна реакція, що призводить до формування абсцесу, кісти чи фурункулу. Інкубаційний період (прихований) триває від місяця до кількох років, що відповідає часу розвитку личинки до дорослої стадії. Як проявляється дирофіляріоз? Спочатку утворюється під шкірою ущільнений вузлик розміром до 2 см, у якому знаходиться дирофілярія. Вузлик виникає в будь-якій частині тіла: в ділянці голови, шиї, грудної клітки, в ділянці молочних залоз і чоловічих статевих органів, під шкірою верхніх та нижніх кінцівок. Особливе занепокоєння хворим завдає поява вузлика під шкірою чи кон’юнктивою повіка. При появі вузлика під кон’юнктивою повіка хворого турбують сльозотеча, фотофобія, набряк повік та кон’юнктиви.

При локалізації у статевих органах виникає гостра болючість, гіперемія, набряк шкіри та підшкірної клітковини. На ранніх стадіях, доки не утворилася капсула, відзначається переміщення пухлини, вузлика на відстань до 10 см на добу, яка пов’язана з міграцією гельмінта. Вузол може зникати або з’являтися знову. Посилення міграції гельмінта спостерігається при впливі струмів УВЧ та інших фізіопроцедур, при використанні компресів, що зігрівають, або мазевих процедур.

Характерна ознака дирофіляріозу – відчуття ворушіння та повзання всередині вузлика чи пухлини. Нерідко над вузликом виникає свербіж та гіперемія шкіри, з’являється біль при пальпації з іррадіацією по ходу нервових стовбурів. При локалізації гельмінта в кон’юнктиві ока відзначається гіперемія повік, птоз, блефароспазм, сльозотеча. Локалізація гельмінта в очниці супроводжується запаленням очної клітковини, обмеженням рухливості очного яблука. При проникненні в склоподібне тіло гельмінт вільно там переміщаються, і хворі скаржаться на «мушок, що літають, п’явки» і темні плями.

Які ж ускладнення?

Абсцес. При розвитку запалення вузликів розм’якшується, нагноюється, може утворюватися абсцес, на вершині якого з’являється отвір, з якого виступає кінець черв’яка;

Лімфаденіт. При проникненні гельмінта до одного з підшкірних лімфатичних вузлів розвивається лімфаденіт. Обтяження інших захворювань: бешихове запалення, фолікуліт. Діагноз ставлять під час вилучення гельмінта лікарем хірургічним методом або самим хворим при мимовільному розтині абсцесу. Лікування хірургічне.

Профілактика спрямована на:

1. Зниження чисельності комарів та захист від укусів комарів.

2. Ветеринарні заходи щодо виявлення заражених собак, кішок та їх лікування. Зниження чисельності комарів досягається шляхом створення несприятливих умов життя і розмноження комарів. У приміщеннях це досягається: 1. кондиціювання повітря; 2. встановленням у кімнаті електричного розпилювача чи апарату знищення комарів.

3. Використанням тліючих спіралей.

4. Використання захисних екранів для вікон. Регулярно перевіряйте їх щодо відсутності отворів. Вентиляційні отвори, стіни (наприклад, щілини у міжцегляній кладці) також слід перевіряти.

Поза приміщеннями досягається при проведенні:

👉особистої профілактики – нанесенням на шкіру репелентів;

👉заходами соціальної профілактики – проведенням дезінсекційних обробок підвальних приміщень і прилеглих до населених пунктів відкритих водойм.