Роль інженерного компонента інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я

⚠️Туберкульоз – це інфекційне захворювання, спричинене мікобактерією, яка найчастіше вражає легені, але може вражати й інші органи. Основним шляхом передання туберкульозу є повітряний (аерогенний, аерозольний). Передання туберкульозу відбувається через інфекційний аерозоль, який утворюється під час кашлю, гучної розмови, сміху та плачу.

В закладах охорони здоров’я існує комплекс заходів з інфекційного контролю за туберкульозом для запобігання поширенню туберкульозу серед пацієнтів, медичного персоналу та відвідувачів. Це досягається шляхом адміністративних (скринінг, ізоляція хворих), інженерних заходів (вентиляція, екрановані ультрафіолетові опромінювачі) та використання індивідуального захисту (респіратори).

ℹ️Інженерний компонент інфекційного контролю – це використання інженерних засобів, спрямованих на запобігання розповсюдженню та зниження концентрації інфекційного аерозолю (мікобактерій туберкульозу) у повітрі приміщень. Інженерний компонент доповнює адміністративний. Його пріоритетним напрямком є видалення інфекційного аерозолю, знезараження повітря в зонах високого ризику та недопущення розповсюдження інфекційного аерозолю.

💨Вентиляція у закладах, де перебувають або працюють із хворими на туберкульоз, розглядається як обов’язковий технічний засіб зниження ризику передачі інфекції повітряним шляхом. Для зниження забруднення повітря інфекційними аерозолями в протитуберкульозних закладах використовують природну та припливно-витяжну механічну вентиляцію (загальну і локальну). Особливістю використання механічної вентиляції є належне її проєктування відповідно до потреби закладу, монтаж, експлуатація та регулярний моніторинг параметрів.

Природна вентиляція здійснюється через відкриті вікна та інші отвори шляхом різниці тиску (створена вітром, горизонтальна) або температури (вертикальна). У теплу пору року в приміщеннях високого ризику вікна варто тримати відчиненими, якщо немає протягів із брудної зони до чистої.

Основні вимоги до вентиляційних систем, які слід враховувати адміністрації закладів та технічним службам

Обов’язковість у зонах високого ризику.

Приміщення, що належать до «брудної зони» або зон підвищеного ризику (палати для пацієнтів з туберкульозом із бактеріовиділенням, приймальне відділення, місця очікування; відділення інтенсивної терапії; пункти забору мокротиння; бронхоскопічні, стоматологічні кабінети; відділення променевої діагностики; операційні, процедурні приміщення; секційні зали; бактеріологічна лабораторія ), мають бути забезпечені вентиляційною системою.

Кратність повітрообміну:

При роботі системи механічної вентиляції мають забезпечуватись належна кратність повітрообміну, розподіл повітря в приміщенні для належного його перемішування, структура повітряних потоків для уникнення забруднення інших приміщень і комфортні умови перебування для персоналу та пацієнтів. Припливно-витяжна вентиляція має бути здатна забезпечувати 10-12-кратний повітрообмін на годину (по витяжці) для нових або реконструйованих приміщень, або ≥ 6-кратний повітрообмін для існуючих приміщень.

Напрямок руху повітря.

Повітря у таких приміщеннях має рухатися таким чином, щоб зменшувати поширення інфекційного аерозолю, тобто забезпечувати приплив чистого повітря всередину приміщень і видалення назовні інфікованого повітря. Викид повітря з приміщень організовується таким чином, щоб уникати потрапляння брудного повітря назад в приміщення.

✔️При роботі систем механічної вентиляції слід усувати вплив природної вентиляції, тобто закривати вікна і двері.

Тиск у приміщені.

Може бути нейтральний (стандартний), негативний або позитивний в залежності від функціонального призначення приміщення. Потік повітря має бути направлений з більш чистого до менш чистого приміщення, що забезпечується за рахунок різниці тиску.

Рециркуляція повітря (повторне використання частини повітря).

Якщо передбачається повторне використання частини повітря, то це може бути лише за умови його пропуску через ефективні фільтри (наприклад, HEPA або аналогічні), щоб видалити мікроорганізми. Без адекватної очистки рециркуляція не допускається у зонах з інфекційним ризиком.

✔️Обслуговування, контроль та валідація (документальний процес, що підтверджує чи система працює стабільно та забезпечує задані параметри мікроклімату).

✔️Вентиляційні системи мають підлягати регулярному технічному обслуговуванню — очищенню, заміні фільтрів, перевірці працездатності.

✔️Важливий також моніторинг їхньої ефективності, а саме оцінка напрямку руху повітря проводиться не рідше одного разу на два тижні, оцінка кратності повітрообміну – не рідше одного разу на 3-6 місяців. Ці заходи мають бути передбачені у внутрішніх протоколах закладу.

Документування та регламенти.

📝В лікувальному закладі повинен існувати локальний документ (протокол, положення), який визначає вимоги до вентиляції, відповідальних осіб, порядок контролю та реагування у разі відхилень.

Наступний інженерний захід – це ультрафіолетове бактерицидне опромінення, яке зазвичай доповнює вентиляцію. Це метод знезараження повітря, який полягає у використанні спеціальних ламп, що випромінюють ультрафіолетове світло з бактерицидними властивостями.

Ультрафіолетове опромінювання діапазону С застосовується в закладах охорони здоров’я у всіх зонах високого ризику. Для безперервної дезінфекції повітря у таких зонах необхідно використовувати екрановані УФБ-опромінювачі, які забезпечують безперервне опромінювання верхнього повітряного простору в присутності людей.

Щоб зменшити шкідливість впливу на людину надлишкового опромінювання, необхідно обов’язково перевіряти безпечний рівень УФ випромінювання в нижній частині приміщення. Ефективність роботи екранованих УФ-опромінювачів залежить від перемішування повітря в приміщенні між верхньою та нижньою зонами, що може забезпечуватися роботою вентиляції.

☝️Інженерний компонент інфекційного контролю у закладах охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, є ключовою складовою системи безпеки як для пацієнтів, так і для медичного персоналу. Саме він забезпечує ефективне управління потоками повітря, очищення та знезараження повітряного середовища, підтримання оптимальних умов температури та вологості, що знижує ризик передачі збудника туберкульозу повітряним шляхом.