Сечокам’яна хвороба, причини та профілактика.

Нирки — фільтри нашого організму.

Основне їхнє завдання — виводити з крові токсини й зайву рідину. Нирки також допомагають підтримувати кислотно-лужний баланс, контролювати артеріальний тиск, виробляти еритроцити й підтримувати міцність кісток.

Захворювання нирок дуже небезпечні для людини. Сечокам’яна хвороба  (нефролітіаз, нирковокам’яна хвороба) за Міжнародною класифікацією хвороб  (МКХ 10) – N20-N23 – поширене захворювання (приблизно 40% випадків патологій сечовидільної системи), особливо у старшому віці.

За частотою випадків сечокам’яна хвороба нирок поступається тільки інфекційним запаленням у цій галузі. Поширеність захворювання безпосередньо пов’язана з харчуванням, екологічною ситуацією та кліматичними умовами.

Хвороба  характеризується наявністю у нирках або сечовивідних шляхах конкрементів (сечових каменів), утворених із хімічних речовин, наявних, як правило, у сечі.

У нормі ці речовини наявні у сечі у розчиненому стані. Із деяких нерозчинених речовин  можуть утворюватися кристалики, початково дрібні (у поточній мові „пісок у нирках„), які з часом поєднуються у щоразу більші, що призводить до виникнення конкрементів (сечових каменів), наявність яких призводить до появи симптомів сечокам’яної хвороби.

Розвитку сечокам’яної хвороби сприяє насамперед уроджена схильність до порушення обміну речовин, що призводить до утворення нерозчинних солей. Але далеко не в кожної людини з такою схильністю з’являються каміння у нирках. Важливу роль грає спосіб життя, режим харчування, загальний стан організму, наявність або відсутність супутніх хронічних захворювань.

Причини виникнення сечокам’яної хвороби:

➡️ метаболічні порушення: гіперурикурія (підвищення рівня сечової кислоти у сечі);

➡️ гіперурикемія (підвищення рівня сечової кислоти у крові);

➡️ гіперкальціурія (підвищення рівня солей кальцію у сечі);

➡️ гіперфосфатурія (підвищення рівня солей фосфору у сечі);

➡️ гіпероксалурія (підвищення рівня солей щавлевої кислоти у сечі);

➡️ підвищена чи знижена кислотність сечі;

➡️ нирковий канальцевий ацидоз.

Порушення обміну вищезазначених сполук можуть викликати як екзогенні причини, і внутрішні патології – гострі і хронічні.

Серед екзогенних причин сечокам’яної хвороби виділяють такі:

🔹 режим харчування – зловживання продуктами, що містять білок, сіль, кальцій, щавлеву кислоту;

🔹 питний режим;

🔹 хімічний склад води у регіоні, де живе пацієнт;

🔹 безладний прийом вітамінів, тривале передозування вітаміну С – сприяє утворенню оксалатів;

🔹 умови праці – шкідливе виробництво, гарячий цех;

🔹 малорухливий спосіб життя;

🔹 спекотний, посушливий клімат.

Серед внутрішніх причин сечокам’яної хвороби нирок виділяють такі:

➖ інфекційні захворювання сечових шляхів та нирок;

➖ вроджені відхилення та функціональні порушення сечовивідних органів; порушення розвитку нирок та сечовивідних шляхів; опущення нирки;

➖ порушення функціонування однієї (або двох) нирок; порушення переміщення сечі всередині системи; судинні патології в нирках;

➖ метаболічні захворювання: подагра, гіперпаратиреоз, цукровий діабет;

➖ порушення вироблення ферментів (дефіцит чи надлишок);

➖ захворювання ШКТ(тонко- або товстокишковий анастомоз, хвороба Крона), печінки та жовчних шляхів;

➖ зайва вага;

➖ захворювання або травма, що іммобілізують пацієнта;

➖ стать та вік: група ризику – чоловіки старшого віку;

➖ спадкова схильність, сечокам’яна хвороба може бути сімейною і тоді у членів сім’ї хворого часто виявляють порушення метаболізму певних речовин, які сприяють утворенню сечових каменів.

За хімічним складом конкременти у нирках та сечовивідних шляхах можуть бути таких основних типів: оксалатні (складаються з кальцію оксалат/поєднання кальцію оксалату та кальцію фосфату)- складають 75% від усіх конкрементів; фосфатні (складаються  з фосфатів магнію та амонію, нерідко у поєднанні з карбонатом кальцію) -10-15%;  уратні (сечова кислота та її солі)-6%; цистинові (цистеїн) -1-2%.

За своєю локалізацією конкременти  можуть  знаходиться в окремих структурах нирки (чашок, лоханок); відділів сечоводу; сечового міхура; сечовидільного каналу.

Симптоми сечокам’яної хвороби:

🔹 порушення сечовипускання – затримка сечі, прискорені позиви, кров’яні домішки у сечі;

🔹 відчуття неповно-го випорожнення сечового міхура;

🔹 сильні раптові позиви до сечовипускання;

🔹 млявість, слабкість, занепад сил;

🔹 диспепсичні явища (нудота і блювання) на тлі перелічених вище симптомів;

🔹 тупий, ниючий біль у попереку (постійний або нападоподібний), який іноді віддає в пах, який може посилюватися  або стихати в залежності від положення тіла. Біль при каміннях у нирках може бути різним  залежно від розміру каменю, його місцезнаходження, гостроти країв (найбільше страждань  завдають оксалатного каміння). Біль може посилюватися під час фізичного навантаження, тряски, їзди. Симптоми сечокам’яної хвороби у жінок бувають більш вираженими через  схильність до утворення каміння більшого розміру;

🔹 ниркова колька – напад гострого нестерпного болю в ділянці попереку, викликаний закупоркою сечовивідних шляхів. Це відбувається в тому випадку, якщо конкремент виходить із нирки в сечоводу. Через це порушується відтік сечі, підвищується внутрішньолоханковий тиск у нирці, як наслідок виникає венозний застій, що і спричиняє біль;

🔹 здуття живота;

🔹 напруга м’язів черевної стінки;

🔹 артеріальна гіпертензія;

🔹 підвищення температури тіла до 37-38 градусів, яке тримається тривалий час.

Ускладнення сечокам’яної хвороби нирок та сечовивідних шляхів (гостра ниркова недостатність через обструкцію конкрементами сечовивідних шляхів; анурія — відсутність або вкрай незначний обсяг сечі, що виділяється за добу, та  сепсис) загрожують життю та потребують надання екстреної медичної допомоги.

Профілактика сечокам’яної хвороби:

👉 Вживання достатньої кількості рідини належної якості – не менше ніж 2,5 л на добу.

👉 Підтримка нормальної маси тіла. При  індексі маси тіла  вище 24,9 кг/м2  зростає ризик утворення конкрементів.

👉 Мінімум солі в раціоні – не більше 5 г на добу, оскільки натрій, що міститься у солі, викликає посилене видалення із сечею кальцію, з якого можуть утворюватися сечові камені.

👉 Дробове харчування – 5-6 прийомів їжі маленькими порціями.

👉 Суворо виключити смажені страви та алкоголь.

👉 Обмеження  вживання м’яса,  риби,  тобто тваринного білка (до 1г/кг ваги на добу), якщо їх споживали у великих кількостях, оскільки дієта з великою кількістю тваринних білків пов’язана з підвищеним ризиком утворення конкрементів.

👉 Суворо виключити продукти, які провокують камнеутворення. Наприклад, при оксалатних каміннях або якщо у пацієнта виявлено надмірне видалення оксалатів із сечею, протипоказані продукти багаті  оксалатною щавлевою кислотою (щавель, шпинат, томати, рівень), а також  буряк, шипшина, полуниця,  шоколад, кава, чай, горіхи. У той же час рекомендується збільшити кількість  кальцію  у раціоні за рахунок  кисло-молочних продуктів,  а також продуктів, що містять магній (гречана крупа, зелені листкові овочі, вівсянка та пшоно, гарбуз і його насіння). При фосфатному камінні не можна вживати продукти, що містять ортофосфорну кислоту (необхідно  зменшити споживання овочів та фруктів, за винятком  гороху, квасолі, спаржі, гарбуза,  кислих ягід та фруктів,  також обмежити вживання молока та молочних продуктів, копчених продуктів); при уратному камінні – не можна зловживати білковою їжею і продуктами, що містять велику кількість сечової кислоти  (м’ясо, бобові, наваристі  бульйони та холодець, гриби, кольорова капуста), необхідно надавати перевагу   кисломолочним продуктам, кашам, лимону та грейпфруту.

👉 Без призначення  лікаря  не слід  приймати препарати кальцію, вітаміни С та D.

👉 Хворим з малорухомим способом життя обов’язково призначаються посильні фізичні навантаження – ходьба, біг, плавання, фітнес-тренування.

Слідкуйте за станом свого здоров’я, дотримуйтеся заходів профілактики, при перших підозрах на наявність у себе  ознак сечокам’яної хвороби звертайтеся за консультацією до сімейного  лікаря, який назначить проведення  необхідних обстежень та лікування!