Що таке панічна атака та як з нею впоратися

Панічна атака або синдром панічного стану – незрозумілий, нестерпний для хворого приступ тяжкої тривоги, страху у поєднанні з різноманітними фізичними проявами.

До Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду як самостійне захворювання введено «панічний розлад», характерною рисою якого є «рецидивні приступи різко вираженої тривоги (паніки), не обмежені якою-небудь особливою ситуацією або комплексом обставин та, як наслідок, непередбачені». Але наявність панічних нападів зовсім не означає, що у людини панічний розлад.

Панічні атаки можуть бути проявами інших захворювань (зокрема, ендокринологічних, серцевих) та розладів (депресивних, посттравматичних тощо) або ж інших проблем зі здоров’ям. Інтенсивність панічної атаки може коливатись від вираженого стану паніки до відчуття певної внутрішньої напруги.

При панічній атаці приступ страху, паніки, тривоги та/або внутрішньої напруги поєднується з чотирма або більше асоційованими з ними симптомами: прискореним серцебиттям, стисканням чи болем у грудях, пітливістю, відчуттям внутрішнього тремтіння, задишкою, утрудненим диханням, сухістю в роті, нудотою, спазмами у шлунку, слабкістю і запамороченням, відчуттям оніміння або поколювання в кінцівках, втрати контролю над власним тілом, раптовим страхом смерті. Можуть спостерігатися підвищена температура тіла, розлад випорожнень, часте сечовипускання, відчуття клубка в горлі, порушення ходи, порушення зору або слуху, судоми в руках або ногах, розлад рухових функцій, підвищений артеріальний тиск.

Напади тривають від кількох хвилин до кількох годин, складаючи в середньому 15-30 хвилин. Частота приступів буває від кількох в день до 1-2 рази за місяць. Більшість пацієнтів говорять про не спровокованість атак. Проте бувають і ситуаційні приступи, що виникають при користуванні транспортом, перебуванні в натовпі або замкнутому просторі, необхідності вийти з оселі тощо, але рівень страху, що виникає, неспівставний із ситуацією, у якій людина перебуває.

Панічні атаки можуть з’являтися у дитячому, підлітковому і в дорослому віці. Людина, яка вперше зіткнулась з панічною атакою, сильно лякається, починає думати про якесь тяжке захворювання, часто відвідувати лікарів різних спеціальностей, викликати «швидку допомогу». Проте панічні атаки не загрожують життю та здоров’ю, але якщо такі напади повторюються регулярно, варто звернутися до лікаря, бо це може бути ознакою панічного розладу чи інших проблем зі здоров’ям.

Що робити при виникненні панічної атаки?

Потрібно усвідомити, що цей стан обов’язково мине. Спробувати сконцентруватися на поточній ситуації, якби «заземлитися»: сфокусувати увагу на диханні, намагатися його уповільнити, сісти чи лягти так, щоб було зручно. Одна з найвідоміших технік, яка дозволяє впоратися з панічною атакою є техніка «5–4–3–2–1». Вона полягає в концентрації на речах, які нас оточують.

Треба порахувати:

• 5 речей, які людина бачить перед собою (наприклад, руки, стіл, дерево, небо тощо);
• 4 речі, які відчуваються фізично (тверда поверхня під ногами, взуття, одяг на тілі);
• 3 речі, які людина чує (звук машин, музика, голоси людей поряд);
• 2 речі, які відчуваються на нюх (запах кави, парфумів);
• 1 річ, яка відчувається на смак (цукерка, чай тощо).

Як допомогти людині під час панічної атаки?

При можливості, не залишайте її одну: скажіть, що ви поряд і дбаєте про неї. Якщо людина здатна йти, відведіть її у спокійне місце, де вона зможе сісти. Говоріть з нею спокійно, запропонуйте дихати разом з вами, порахувати навколишні предмети. Якщо людині важко говорити, не змушуйте її до розмови. Повторюйте, що вона в безпеці, що страх і тривога скоро минуть. Після атаки людина може почуватися знесиленою, запропонуйте їй води або чаю та при можливості покладіть спати.

Сучасна наука не має єдиного пояснення, чому виникають панічні атаки. Один із найвпливовіших дослідників психології, професор департаменту психології Університету Невади Стівен Гейз разом з колегами започаткував новий метод психотерапії – терапії прийняття та відповідальності, що розвинувся в 1980-х роках і в дійсний час має доведену ефективність у роботі з тривожними й іншими розладами. В основі методу – навчити пацієнта не уникати, заперечувати чи боротися зі своїми неприємними емоціями, а приймати життєві труднощі та брати відповідальність за необхідні зміни своєї поведінки. Терапія прийняття та відповідальності допомагає людям із панічним розладом прийняти фізичні відчуття, які виникають під час панічних атак, і звільнятися від тяжких думок про страх перед майбутніми нападами.