Сіль у харчуванні людини та її види

Сіль з давніх-давен використовується при приготуванні різних страв. На більшості сучасних кухонь є однією з найчастіше застосовуваних спецій. Сіль – це не лише спеція. Це ще й натуральний консервант та джерело важливих мінералів.

Сіль – це користь чи шкода? Вона може впливати на організм і позитивно, і негативно. Багато залежить від її вживаних кількостей. Вживання помірних обсягів якісного продукту – ось бездоганний варіант застосування. Всесвітня організація охорони здоров’я встановила добову норму 5 грамів для дорослої людини. Ці цифри не повинні перевищувати кількість солі у загальному раціоні, що є у всіх продуктах харчування, і тієї, що використовується додатково під час їжі.

Сіль буває різною: кам’яна (мінеральна) видобувається в шахтах у вигляді кристалічних брил; морська береться з концентрованого сонцем розсолу, що формується на ділянках, залитих солоною водою; садочна – видобуток полягає у водовипарюванні солончаків або підземних соледжерел.

🧂Найбільше вживана – харчова сіль (вона ж – кухонна і столова). Зазвичай має кам’яну чи садочну етимологію. Садочна кухонна сіль характеризується максимумом чистоти не менше 97 %. Чиста морської солі залежить від структури та чистоти морської води. Найчастіше 98 % становить хлорид натрію, решта може припадати на йод, кальцій, магній, калій, цинк чи залізо – корисні мінерали, які надають, до того ж смакові відтінки. Це найбільш натуральний різновид.

Сіль йодована за популярністю наближається до звичайної кухонної. Ключова її відмінність – наявність у складі йоду. Доцільність її введення – ліквідація/профілактика йододефіциту в організмі споживача, який загрожує гіпотиреозом та іншими недугами. Але слід знати, що вся її користь втрачається при термообробці.

Окрім розглянутих, є багато різних екзотичних видів харчової солі:

🔹Кошерна сіль. Не зважаючи на назву, це не кошерний продукт, але він використовується для приготування такої їжі. Кошерною сіль називають, тому що переважно її застосовують для кошерування м’яса. Нею натирають туші, щоб забрати залишки крові. Від столової солі її відрізняють більші розміри та інша форма кристалів (пласкі, у вигляді пластівців або пірамідальні гранули, отримані випарюванням).

🔹Рожева гімалайська, рожеве забарвлення забезпечують мікроелементи, що входять до складу, насамперед калій та залізо. На домішки може припадати близько 5 %.

🔹Рожева гавайська. Морська сіль рожево-коричневого забарвлення через включення глини. Кристали мають середні розміри. Присмак – трохи залізистий.

🔹Перська блакитна – одна з найрідкісніших. Має блакитне забарвлення, оскільки містить багато мінеральних компонентів. Свій смак розкриває не одразу – поступово. Її додають у дорогі та вишукані страви.

🔹Чорна індійська – природний неочищений червоно-бурий продукт, збагачений сірководнем. Виготовляється при нагріванні гімалайської солі з рослинними компонентами, які в Індії цінуються своєю користю (амла та бібхітакі). Покращує роботу ШКТ й налагоджує травлення.

🔹Чорна гімалайська – містить сульфіт заліза, що забезпечує коричнево-фіолетовий колір, та сірчисті сполуки, які надають характерного сірководневого запаху.

🔹Чорна гавайська – одна з найекзотичніших і найдорожчих. Морська сіль з активованим вугіллям, куркумою та таро. Тверда, хрумка, крупнозерниста, з м’яким смаком, горіховими нотами й ні з чим незрівнянним ароматом. Колір – глибокий чорний.

🔹Корейська смажена бамбукова – створюється шляхом поміщення звичайної солі в стебло бамбука з подальшим обсмажуванням на багатті. Так із неї забираються всі шкідливі речовини.

Різноманіття солі розкриває безліч нюансів. При виборі слід враховувати смакові уподобання, подальше застосування, користь, яку необхідно отримати. Єдине, про що не треба забувати – це про необхідність дотримання міри. На яку б сіль не впав вибір, нею не слід зловживати. А так пробуйте на здоров’я! Відкривайте незвідані грані такого харчового інгредієнта!