Спецодяг: призначення та вимоги

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам за встановленими нормами безплатно видаються спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Основне призначення спецодягу – забезпечити надійний захист тіла працівника від різноманітних виробничих чинників при збереженні нормального функціонального стану і працездатності. Спецодяг повинен підтримувати необхідні гігієнічні умови при виконанні робіт, нормальну терморегуляцію організму, бути зручним, не обмежувати рухи, добре очищатись від забруднень і піддаватися пранню.

Вимоги до спецодягу, який використовується на виробництві, визначаються Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771, ДСТУ EN ISO 13688:2016 «Одяг захисний. Загальні вимоги» та ДСТУ EN ISO 20471:2016 «Одяг підвищеної видимості. Методи випробування та вимоги».

Загальні показники якості спецодягу характеризують його експлуатаційні, гігієнічні і естетичні властивості. До них належать: міцність і жорсткість швів, термін носіння, час безперервного використання, відповідність матеріалів і конструкції умовам праці, стійкість до прання, естетичні показники тощо. Однією з основних загальних вимог, що ставиться до спецодягу, є забезпечення нормального теплового стану людини. Одяг створює навколо тіла відповідний мікроклімат, який залежить від тепловиділень працюючого, характеру виконуваної роботи, метеорологічних параметрів довкілля і властивостей одягу.

Вимогам до спецодягу відповідають бавовняні, льняні, шовкові, вовняні, синтетичні тканин, тканини з плівковим покриттям та просочені різними сполуками, що надає їм термостійких, вогнестійких, водостійких, водовідбиваючих, маслонафтозахисних, кислотостійких, лугостійких та інших якостей. Найбільш придатними для виготовлення спецодягу для важких робіт є тканини, які складаються із суміші натуральних та синтетичних волокон.

Спеціалізовані показники якості характеризують захисні властивості спецодягу. До них належать:

✔️опір механічному впливу на спецодяг та його окремі частини;

✔️теплопровідність, повітропровідність, паропровідність;

✔️коефіцієнт захисту і здатність до дезактивації (від радіоактивних речовин);

✔️електричний опір і коефіцієнт захисту від електричних розрядів, електромагнітних і електричних полів;

✔️пилонепроникність і стійкість до обезпилювання;

✔️кислотонепроникність, лугонепроникність і таке інше.

Для захисту від електромагнітних полів використовуються костюми з тканини, що мають металізований прошарок. Особливо жорсткі вимоги встановлені до спецодягу, призначеного для захисту при роботах з радіоактивними речовинами, відкритим вогнем, кислотами, лугами, нафтою та нафтопродуктами.

Роботодавець зобов’язаний власним коштом придбати, укомплектувати, видати й утримувати спецодяг та інші засоби індивідуального захисту відповідно до законодавства та колективного договору. Спецодяг підбирається за розміром за 2-ма розмірними ознаками: зріст та обхват грудей. В окремих випадках, враховуючи особливості виробництва, роботодавець може за погодженням з профспілкою або з уповноваженим з питань охорони праці здійснювати заміну одних видів спеціального одягу та взуття на інші, але при цьому їх захисні властивості та умови праці робітників не повинні погіршуватись.

Засоби індивідуального захисту повинні використовуватися відповідно до Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804. Працівники зобов’язані інформувати роботодавця про недоліки щодо використання спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту.