Теорія стресу Ганса Сельє

⚠️Стрес — це природна реакція організму на будь-які зміни чи виклики. У повсякденному житті ми стикаємося зі стресом через роботу, сімейні обставини, проблеми зі здоров’ям чи фінансові труднощі. Хоча короткочасний стрес допомагає мобілізувати ресурси, його тривала дія може спричинити серйозні фізичні та психологічні наслідки.

Сутність теорії:

ℹ️Ганс Сельє — канадський учений-ендокринолог — визначав стрес як неспецифічну реакцію організму на будь-який вплив, який порушує внутрішню рівновагу. Ці впливи, або стресори, можуть бути фізичними, емоційними, соціальними чи психологічними. Мета реакції — відновити гомеостаз, тобто стабільність внутрішнього середовища.

Етапи розвитку стресу:

☝️Сельє виділив три фази стресу:

1. Фаза тривоги — мобілізація захисних сил організму, підвищення рівня адреналіну, реакція «боротьби або втечі».
2. Фаза резистентності (адаптації) — організм пристосовується до дії стресора, намагаючись підтримувати рівновагу.
3. Фаза виснаження — при тривалому стресі ресурси виснажуються, виникають розлади нервової, ендокринної та серцево-судинної систем.

Ознаки стресу:

📌Серед проявів — підвищений тиск, прискорений пульс, порушення сну, втому, тривожність, апатію, дратівливість, відчуття безнадії або розчарування.

Як справлятися зі стресом за Гансом Сельє:

🎓Учений вважав, що повністю уникнути стресу неможливо, але можна керувати ним, підтримуючи баланс між навантаженням і відпочинком.

Основні принципи подолання стресу:

🧘 Зміцнення адаптаційних ресурсів — достатній сон, фізична активність, здорове харчування.

💬 Соціальна підтримка — спілкування з близькими, колегами, участь у спільнотах з позитивним емоційним фоном.

🕊️ Контроль ставлення до подій — замість уникання проблем варто шукати рішення, сприймати труднощі як досвід.

🧠 Психологічна саморегуляція — техніки релаксації, дихальні вправи, медитація.

⚖️ Збалансований спосіб життя — чергування праці й відпочинку, усвідомлення власних меж і потреб.

Значення теорії:

✍️Теорія стресу Ганса Сельє стала основою сучасного розуміння адаптації людини до навантажень. Вона допомагає усвідомити, що стрес — не лише загроза, а й рушійна сила розвитку, якщо навчитися ним керувати.