ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ A, ЧОМУ ХВОРОБА МАЄ ІМ’Я БОТКІНА?

👨‍⚕️Сергій Петрович Боткін — відомий лікар-терапевт, науковець і громадський діяч. Він народився 5 вересня 1832 року в Москві в заможній купецькій родині. Сергій був одинадцятою дитиною батька від другого шлюбу та значною мірою виховувався під впливом старшого брата Василя.

З дитинства хлопець вирізнявся здібностями, допитливістю та інтересом до навчання. До 15 років здобував освіту вдома, а 1847 року вступив до приватного пансіону Еннесі, де швидко став одним із найкращих учнів.

У серпні 1850 року Боткін розпочав навчання на медичному факультеті Московського університету й закінчив його 1855 року. Він був єдиним випускником свого курсу, який склав іспит не на звання лікаря, а на ступінь доктора.

ℹ️Після університету Боткін приєднався до санітарного загону Миколи Пирогова та взяв участь у Кримській кампанії як ординатор Сімферопольського військового госпіталю. Саме ця робота дала йому важливий практичний досвід.

Наприкінці 1855 року Боткін повернувся до Москви, а згодом вирушив за кордон для поглиблення освіти. У 1856–1860 роках він побував у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Англії та Франції. Батько, який був великим постачальником чаю, передав сімейний бізнес іншим синам, а Сергію виділив 20 000 рублів на освіту. Під час перебування у Відні Боткін одружився з Анастасією Криловою, дочкою московського чиновника.

У 1860 році Боткін переїхав до Петербурга. При Медико-хірургічній академії він захистив докторську дисертацію «Про всмоктування жиру в кишках», а 1861 року став професором кафедри академічної терапевтичної клініки. У 1860–1861 роках при своїй клініці він створив першу в Росії експериментальну лабораторію, де проводили фізичні та хімічні дослідження, вивчали фізіологічну й фармакологічну дію лікарських речовин, а також моделювали на тваринах різні патологічні процеси. Роботи цієї лабораторії започаткували розвиток експериментальної фармакології, терапії та патології в російській медицині.

1861 року Боткін відкрив при клініці першу в історії клінічного лікування безплатну амбулаторію. У 1862 році його обшукали та допитали через відвідування Олександра Герцена в Лондоні.

З 1870 року Боткін був почесним лейб-медиком. У 1871 році йому доручили лікування государині Марії Олександрівни, а 1872 року він отримав звання академіка. Після смерті першої дружини, у 1875 році, Боткін одружився вдруге — з Катериною Мордвиновою.

Під час російсько-турецької війни 1877 року він близько семи місяців перебував на Балканському фронті, супроводжуючи імператора Олександра II. Як лейб-медик він домагався профілактичної хінізації військ, покращення харчування солдатів, регулярно відвідував госпіталі та надавав консультації.

У 1878 році Боткіна обрали головою Товариства російських лікарів у пам’ять Миколи Івановича Пирогова. На цій посаді він залишався до кінця життя. Завдяки його ініціативі товариство заснувало безплатну лікарню, відкриту 1880 року як Олександрівська барачна лікарня, нині — лікарня ім. С. П. Боткіна. Цей приклад згодом наслідували й інші великі міста.

З 1881 року Боткін був гласним Петербурзької міської думи та заступником голови думської комісії громадського здоров’я. Він започаткував організацію санітарної справи в Петербурзі, сприяв створенню інституту санітарних лікарів, безплатної допомоги пацієнтам вдома, «думських» лікарів, шкільно-санітарної служби та Ради головних лікарів міських лікарень. У 1886 році Боткін очолив урядову комісію, яка займалася розробкою заходів для покращення санітарного стану країни та зниження смертності.

Науковий доробок Боткіна був надзвичайно значним. Він висловив думку про специфічність будови білка в різних органах, а 1883 року довів інфекційну природу катаральної жовтяниці, яка нині відома як «хвороба Боткіна». Також учений займався питаннями діагностики та клініки опущеної та «блукаючої» нирки.

Боткін видавав «Архів клініки внутрішніх хвороб професора С. П. Боткіна» (1869–1889) та «Щотижневу клінічну газету» (1881–1889), яка з 1890 року отримала назву «Лікарняна газета Боткіна». На сторінках цих видань публікувалися праці його учнів, серед яких були Іван Павлов, Олексій Полотебнов, В’ячеслав Манассеін та інші відомі лікарі й науковці.

Сергій Петрович Боткін помер 12 грудня 1889 року в Ментоні (Франція) від хвороби серця. Його поховали в Санкт-Петербурзі. Продовжили медичну традицію родини його сини Сергій та Євгеній, які також стали лікарями. Євгеній був лейб-медиком і 1918 року загинув разом із царською сім’єю під Єкатеринбургом.