Всесвітній день польової епідеміології

 

📅Всесвітній день польової епідеміології вперше був відзначений 7 вересня 2021 року і відтоді відзначаєьбся щороку. Саме у цей день, у 1854 році, Джон Сноу представив результати свого тепер відомого розслідування спалахів холери на Брод-стріт місцевим чиновникам, які змусили їх вжити заходів.

Джона Сноу вважають одним з батьків сучасної епідеміології. Висновки його робіт спричинили кардинальні зміни у системі водопостачання та каналізації Лондона, які зумовили подібні зміни в інших містах та значне покращення громадського здоров’я у світі загалом.

Хто такі польові епідеміологи?

Польові епідеміологи спеціалізуються на вивченні та контролі спалахів та епідемій безпосередньо в місцях, де з’являються нові випадки хвороби або де поширення інфекції вже є загрозою. Їхня робота полягає у вивченні факторів, які можуть сприяти поширенню хвороби, пошуку джерела та факторів передачі інфекції, вивченні особливостей поведінки населення. Роль польових епідеміологів дуже важлива для безпеки громадського здоров’я. Вони володіють широким спектром знань, застосовують у своїй діяльності міждисциплінарні підходи, що допомагають швидко та якісно реагувати на велику кількість проблем у сфері охорони здоров’я. Основною метою їхньої роботи є зменшення захворюваності та смертності серед населення, а сфера їхньої діяльності охоплює охорону здоров’я, гігієну навколишнього середовища, медицину (зокрема і ветеринарну), мікробіологію та вірусологію, лабораторну сферу, комунікації. Польових епідеміологів називають «детективами хвороб», адже саме вони відповідальні за дослідження та підтвердження спалахів, виявлення випадків, контактів і факторів ризику захворювань.

ℹ️Всесвітній день польової епідеміології має на меті підвищити інформованість про життєво важливу роль польових епідеміологів у захисті здоров’я населення та сприяти глобальній безпеці охорони здоров’я, а також наголосити на необхідності інвестицій у навчання та розвиток польових епідеміологів. Пандемія COVID-19 продемонструвала безпрецедентну видимість роботи польових епідеміологів, але ця видимість не завжди призводила до розуміння важливості польової епідеміології або до посилення підтримки, необхідної для зміцнення системи громадського здоров’я у всьому світі для більш ефективного виявлення та реагування. Коли весь світ зіштовхнувся із пандемією COVID-19, польові епідеміологи розпочали своє розслідування. Їхні знання й уміння допомогли проводити розслідування спалахів інфекційних захворювань, зокрема, не лише COVID-19, а й сибірки, сальмонельозу та туляремії.

Що таке польова епідеміологія?

Як пояснюють у CDC (Центр з контролю та профілактики захворювань в США), це сукупність проблем, з якими стикаються епідеміологи, що досліджують нагальні проблеми громадського здоров’я, формує визначення польової епідеміології. Так, наприклад, спалах “хвороби легіонерів” у 1976 році розвивався таким чином. 2 серпня 1976 року, Роберт Б. Крейвен, співробітник Служби епідемічної розвідки (EIS), відряджений до відділу вірусних захворювань Центру контролю захворювань (CDC), о 8-30 ранку отримав телефонний дзвінок від медсестри госпіталю для ветеранів у Філадельфії, Пенсільванія. яка повідомила про два випадки важкого респіраторного захворювання (включаючи один з летальним результатом) в осіб, які були присутні на нещодавньому з’їзді Американського легіону у Філадельфії. Наступні бесіди з місцевими та державними чиновниками охорони здоров’я показали, що 18 осіб, які відвідали з’їзд 21–24 липня, померли у період з 26 липня по 2 серпня, переважно від пневмонії. До вечора 2 серпня серед легіонерів виявили ще 71 випадок. Внаслідок цієї інформації було негайно розпочато масштабне епідеміологічне розслідування, в якому взяли участь місцеві, державні та федеральні органи охорони здоров’я. Ця проблема стала відома як спалах “хвороби легіонерів“, а її дослідження призвело безпосередньо до відкриття бактеріального збудника.

Польові дослідження мають багато спільного з епідеміологічними, проте вони відрізняються за трьома важливими аспектами

1. Оскільки польові дослідження часто починаються без конкретних гіпотез про причину або джерело захворювання, вони вимагають використання описових досліджень для вироблення гіпотез, перш ніж можна буде розробити та провести аналітичні дослідження для перевірки цих гіпотез.
2. Коли виникають гострі проблеми, існує нагальна необхідність захистити здоров’я населення та розв’язати його проблеми. Ці обов’язки виводять польове епідеміологічне розслідування за межі збору та аналізу даних і переходять у сферу політики та дій охорони здоров’я.
3. Польова епідеміологія змушує епідеміолога задуматися, коли отримані дані достатні для вжиття заходів, а не розмірковувати, на які додаткові питання можна відповісти шляхом додаткового збору або аналізу даних.

В Україні, з 2018 року, Центр громадського здоров’я впроваджує програму підготовки з польової епідеміології «Інтервенційна епідеміологічна служба — Україна» (ІЕС) за підтримки Міністерства охорони здоров’я України та міжнародних партнерів. Програма започаткована для фахівців системи громадського здоров’я, зокрема епідеміологів, з метою зміцнення їхніх знань і навичок для своєчасного й ефективного виявлення інфекційних та неінфекційних захворювань і реагування на них.

В Україні, особливо під час війни та вимушеної міграції населення, важлива підготовка фахівців, які володіють навичками реагування на загрози здоров’ю населення. Наприклад, резиденти першої когорти проміжного рівня програми ІЕС провели дослідження з вивчення доступності медичної допомоги, виявлення бар’єрів в доступі до медичної допомоги та вакцинації, вивчення стану ментального здоров’я внутрішньо переміщених осіб у місцях компактного перебування в Ужгородському районі Закарпатської області для покращення моніторингу ризику виникнення хвороб та забезпечення потреб у медичній допомозі. А резиденти сьомої когорти базового рівня взяли участь у розслідуванні спалаху вірусного гепатиту А в Івано-Франківській області.

Їхня робота часто передбачає взаємодію з місцевим населенням, місцевою владою, комунікацію з медичними працівниками на місцях та оперативну координацію з міжнародними організаціями для ефективного реагування на спалахи хвороб.

📌Польові епідеміологи — це ключові фігури у стримуванні інфекційних загроз.