Як діагностувати бронхіальну астму?

☝️За останні 50 років бронхіальна астма набула статусу медико-соціальної проблеми. У світі приблизно 300 млн астматиків, 10% з яких діти. У структурі захворюваності лідирує алергічна форма патології, яка переважає у дитячому та підлітковому віці. Захворювання суттєво знижує якість життя, у половині випадків призводить до інвалідності. Зростання кількості хворих дітей лікарі пов’язують із погіршенням екології, збільшенням кількості потенційних алергенів.

Бронхіальна астма – хронічне неінфекційне запалення дихальних шляхів. Основні ознаки хвороби – це напади ядухи, які виникають щоразу при зустрічі імунної системи з тими чи іншими подразниками, які розвиваються внаслідок обструкції (непрохідності) бронхів. Попри досягнення сучасної пульмонології, бронхіальна астма не перестає вважатися невиліковним захворюванням, проте контролюється.

⚠️Основний фактор ризику бронхіальної астми є обтяжена генетика. Діти отримують у спадок не саму астму, а схильність до захворювання. Наявність бронхіальної астми у батьків не гарантує її розвиток у дітей, хоча доведений ризик становить щонайменше 30%.

Виникнення й розвиток захворювання провокують потенційні алергени:

• побутові подразники – кліщі, що живуть у домашньому та бібліотечному пилу, пліснява, шерсть тварин;
• пилок рослин (полин, амброзія, тополя);
• харчові алергени – тваринні та рослинні білки, цитрусові фрукти, шоколад.

Також до несприятливих факторів розвитку бронхіальної астми відносяться часті інфекційні захворювання дихальної системи, робота на шкідливому виробництві, контакт з хімікатами, які утворюються в процесі роботи. До групи ризику входять зварювальники, маляри, працівники харчової, хімічної, деревообробної промисловості, перукарі, кондитери, продавці побутової хімії.

Бронхіальну астму важливо відрізняти від гострої лівошлуночкової недостатності (серцевої астми), обструктивного бронхіту. Поставити точний діагноз лише на підставі симптомів не можна.

До діагностичного комплексу входять:

• Вивчення сімейного анамнезу, виявлення висипань на шкірі, алергічного риніту.
• Оцінка клінічного стану хворого, динаміки захворювання, частоти загострень, інтенсивності, тривалості нападів.
• Оцінка ефективності антигістамінних препаратів, що застосовуються при алергії.
• Фізикальний огляд. При аускультації пульмонолог чує свистячі звуки, специфічні затяжні шуми під час вдиху та видиху.
• Спірометрія – апаратне вимірювання об’ємних та швидкісних показників провідності повітря у бронхах. Проводять з метою оцінки зовнішнього дихання.
• Пікфлоуметрія – інструментальне визначення максимальної швидкості видиху.
• Бронхоскопія – дослідження бронхів.
• Електрокардіографія з метою оцінки функціональної діяльності серця.
• Рентген або комп’ютерна томографія грудної клітки для оцінки стану дихальної системи.
• Шкірні алергопроби – виявлення алергенів, що викликають задуху.
• Аналіз крові на вміст імуноглобулінів Е.
• Визначення сатурації.
• Клінічні аналізи мокротиння, крові, сечі.

Для запобігання розвитку захворювання необхідно мінімізувати контакт з алергенами, своєчасно лікувати гострі респіраторні вірусні інфекції, а також вести активний спосіб життя.

🌿Будьте здорові та бережіть себе!