Як не подружитися з коростяним кліщем.

КОРОСТА– це паразитарна заразна хвороба, збудником якої є коростяний кліщ.(Sarcoptes scabiei).

Ходи в роговому шарі шкіри хворого на коросту прокладають запліднені самиці та личинки — німфи.

Кліщ паразитує тільки на шкірі людини. Цикл розвитку коростяного кліща триває 14-20 днів.

Період розвитку кліща від личинки до дорослої особини відповідає появі на шкірі хворого дрібних фолікулярних папул, поодиноких везикул, ледве помітних ходів.

Таким чином, посилення свербіння ввечері та вночі пояснюють добовим біоритмом життєдіяльності коростяного кліща.

Джерело зараження: хвора на коросту людина. Основний шлях поширення хвороби – сімейно-побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти, тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші, тощо). Трапляються нечисленні випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах. При цьому інкубаційний період хвороби вкрай короткий, оскільки паразити негайно починають прогризати ходи в роговому шарі епідермісу, що супроводжується свербінням.

Короста має такі клінічні симптоми.

Папуло-везикульозні висипання; виразки (при розчісуванні), сильний, іноді нестерпний свербіж у вечірній і нічний періоди.

Зосередження висипань і ходів, властивих для корости, – це місця між і з боків пальців рук, з’єднання передпліччя та кисті, статеві органи (у представників чоловічої статі), груди, низ живота.

При цьому зовнішній вигляд висипки при корості має менше діагностичне значення, ніж її локалізація. Оскільки коростяному висипу притаманне певне розмаїття. Також, його вираження не корелюється з кількістю паразитів. Воно продиктовано силою імунної відповіді організму. Характерний висип при корості – симптом алергічної реакції на життєдіяльність кліща (особливо, на його слину).

Діагностика:. Основна діагностика корости полягає у візуальному огляді тіла пацієнта, особливо зон з зосередженням сверблячки та висипу, що вказують на інвазію коростяного кліща. Крім клінічної оцінки, в діагностиці використовуються лабораторні дослідження – мікроскопічний аналіз зішкрібу коростяного ходу. Щоб взяти зішкріб, на уражену ділянку наносять гліцерин, потім скальпелем зіскрібають матеріал для аналізу. Якщо під час дослідження препарату будуть виявлені кліщі, їх яйця і/ або фекальні кульки, діагноз “короста” підтверджується.

Ускладнення: Внаслідок розчухувань шкіри можуть виникати фолікуліти, фурункули, а  також можуть виникати дерматити.

Профілактика корости:    

Незважаючи на те, що короста не є прямим наслідком поганої гігієни та трапляється серед людей, які дотримуються усіх гігієнічних норм, найбільш важливим заходом профілактики вважається особиста гігієна, а саме:  щодня приймати гарячий душ або ванну, не користуватися чужими речами, білизну кип’ятити, прасувати гарячою праскою, матраци виставляти на мороз, проводити повну дезобробку і дезінфекцію. Ці заходи обов’язкові для всіх членів родини.

                    Слідкуйте за чистотою шкіри! І будьте здорові!