26 січня – Всесвітній день допомоги хворим на лепру (проказу, хворобу Гансена)

📆Щороку в останню неділю січня відзначають Всесвітній день допомоги хворим на лепру, починаючи від 1954 р. Захід засновано в 1953 р. французьким громадським діячем Раулем Фоллеро, який присвятив усе життя боротьбі з хворобою Хансена — лепрою (проказою).

🌍Мета Всесвітнього дня допомоги хворим на проказу — звернути увагу на проблему не тільки медичної, але й широкої світової громадськості, органів адміністративного управління, громадських організацій, ділових кіл, благодійних фондів, релігійних громад і приватних осіб.

Проказа – це забута тропічна хвороба, яка все ще зустрічається в понад 120 країнах. Щороку повідомляється про понад 200 000 нових випадків. За даними ВООЗ у світі на лепру страждають близько 11 млн людей, серед яких чоловіків утричі більше, ніж жінок. Діти більш чутливі до прокази, ніж дорослі. Проказа не належить до масових захворювань, однак у стародавні часи її побоювалися більше, ніж ми зараз побоюємося СНІДу.

У наш час проказа зустрічається переважно в тропіках і субтропіках. У районах із більш холодним кліматом вона рідкісна. Хвороба поширена в Африці, Азії, Індії, Іспанії та Португалії, в країнах СНД та Кореї, на Філіппінах і в Японії, а також у країнах Південної та Центральної Америки. В Україні сьогодні фіксують поодинокі випадки прокази. Всі хворі направляються на лікування в єдиний спеціалізований медичний заклад – лепрозорій, розташований в Одеській області.

Збудником лепри є мікобактерія лепри (паличка Хансена), яка є внутрішньоклітинним паразитом, не утворює спор, не росте на живильних середовищах, не утворює токсинів. Є стійкою у навколишньому середовищі, у трупах хворих зберігається багато років. Мікобактерія лепри є спирто- та кислотостійкою, в 40% формаліні при кімнатній температурі зберігає свої властивості 10-12 і більше років.

Основними шляхами інфікування лепрою є  повітряно-крапельний (через слиз) та контактний (при проникненні через ушкоджену шкіру й слизові оболонки виділень з лепром на шкірі та на слизових оболонках, що розпадаються). Можливими шляхами зараження також є: аліментарний, трансмісивний (через укуси комах), зрідка – трансплацентарний. За даними досліджень встановлено, що збудник лепри може знаходитися у молоці матері, в крові, сечі, калі, спермі. Особливо небезпечними є хворі з латентною формою лепри.

Зараження проказою найбільш імовірне внаслідок тривалого й досить тісного побутового контакту. Збудник передається від хворої людини до здорової найчастіше з виділеннями з носа (під час кашлю, чхання), а також контактним способом. Зі 100 осіб лише в трьох розвиваються якісь ознаки, тобто хвороба не має великої заразності. Здорові люди, як правило, піддаються ризику лише в тому разі, коли в них порушено імунний статус.

Інкубаційний період хвороби триває близько 5 років. У деяких випадках симптоми можуть розвинутися впродовж одного року, а в інших — до 20 років.

Симптоми та наслідки

За всіх форм лепри на ранній стадії з’являються шкірні зміни. Травми й вторинні інфекції призводять до деформації кисті, втрати пальців і дистальних відділів кінцівок, можуть розвиватися сліпота, амілоїдоз. Хворі, які не отримали специфічне лікування, стають людьми з інвалідністю.

Хвороба характеризується різноманіттям клінічних проявів. Спочатку на тілі людини з’являються бурувато-жовті плями, особливо на обличчі, кінцівках, сідницях. Насамперед у хворого з’являється пляма на спині, зовсім нечутлива на дотик. Пізніше ці плями перетворюються на горбики та вузлики діаметром до 3 см, синюватого кольору. Обличчя хворого стає схожим на «лев’ячу морду» – зморшки та складки на обличчі поглиблюються, ніс потовщується, різко виступають надбрівні дуги. Брови та вії випадають. Хвороба може розвиватися і прогресувати до 15 років.

Чинниками, що можуть провокувати розвиток прокази, є низький рівень життя та санітарної культури, хронічні шкідливі захворювання – алкоголізм та наркоманія, часті вірусні інфекції. Також до факторів ризику відносять емоційні стреси, зловживання препаратами йоду та оперативні втручання.

Ускладнення хвороби:

• втрата чутливості або параліч нервів;
• ущільнення тканин шкіри та поява різних горбів, випадання волосся, потовщення і збільшення в області вух, деформація вигляду;
• деформація або западання спинки носа;
• відмирання тканини або навіть втрата частин тіла;
• атрофія м’язів, найчастіше в області кисті;
• запалення рогівки ока, що приводить до сліпоти;
• ураження лицьових нервів;
• обмежений рух суглобів;
• у чоловіків – ураження яєчок і подальше безпліддя, імпотенція.

Профілактика прокази

Оскільки проказа не дуже заразна – ризик її поширення низький. Заразною є лише невиліковна форма прокази, але навіть тоді інфекція поширюється не активно. Однак за домашніми контактами (особливо дітьми) пацієнтів з проказою слід спостерігати – на предмет розвитку симптомів і ознак хвороби.

☝️Лепра виліковна, і лікування на ранніх стадіях захворювання дає змогу уникнути інвалідності. Люди з хворобою Гансена можуть продовжувати працювати й вести активний спосіб життя під час та після лікування. Після початку лікування проказа більше не поширюється. Найкращим засобом запобігання є уникнення контакту з біологічними рідинами та висипами інфікованих людей.

Виявити хворобу можна тільки за допомогою лабораторної діагностики. Лікування здійснює тільки лікар. Хворих ізолюють у спеціальних медичних закладах – лепрозоріях.

Терапія хвороби тривала, не менше 3–5 років. Для лікування хвороби Гансена використовують системну лікарську терапію із залученням фахівців з ортопедії, офтальмології та неврології.

Усім міцного здоров’я!

Інформація про проказу хай буде лише додатком до вашої обізнаності.