3 грудня — Міжнародний день людей з інвалідністю

📆Щороку 3 грудня разом зі світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю. Цей день покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності й добробуту, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю в політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Це нагадування людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства — людей з 🧑‍🦽👨‍🦯 інвалідністю.

Через війну чимало українців втрачають своє здоров’я. Кількість людей з інвалідністю як серед військових, так і цивільних, на жаль, збільшується. Наразі в країні налічується три мільйони людей з інвалідністю. З них майже 80 відсотків — це люди працездатного віку. Головною причиною інвалідності у дорослих є хвороби системи кровообігу (35%), на другому місті — новоутворення, в тому числі злоякісні (23%), травми (8%), хвороби кістково-м’язової, ендокринної, нервової системи, психічні розлади та ін. Серед дитячого населення України — 2% з інвалідністю. Серед причин дитячої інвалідності — вроджені порушення, хвороби центральної нервової системи та розлади психіки та поведінки.

В Україні за останні 10 років створені закони, які регулюють більшість аспектів життя людей з інвалідністю: «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали — внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; «Про психіатричну допомогу» та інші документи.

❗Створення робочих місць для людей з інвалідністю — питання, яке потребує першочергового вирішення, адже розміру пенсії чи соціальної допомоги недостатньо для гідного існування людини в суспільстві та, як наслідок, це не дає змоги почувати себе повноцінним членом суспільства.

Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто інший, давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються, як можуть, зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їхньому місці могла б опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне — можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві й відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.