Зміни державної політики у сфері протидії туберкульозу

✍️Останніми роками у сфері запобігання туберкульозу в Україні відбулися революційні зміни. 2024 рік став важливим етапом у боротьбі з туберкульозом – у лютому набув чинності Закон України «Про подолання туберкульозу» № 3269-IX, який докорінно змінює підхід у розв’язанні цієї проблеми: від протидії до повного викорінення хвороби.

Законом передбачається забезпечення доступних і якісних медичних послуг у сфері діагностики, профілактики та лікування туберкульозу, які залишаються безкоштовними для пацієнтів. Документ спрямований на вдосконалення методик діагностики та виявлення туберкульозу.

👆Цей важливий та невід’ємний крок сприяв затвердженню Стратегії розвитку системи протитуберкульозної допомоги на 2024–2026 роки. Разом із цим було затверджено Операційний план заходів для реалізації цієї стратегії. Також схвалено ряд стратегічних документів, які визначають подальші напрямки роботи усієї фтизіатричної служби.

Що це означає?

Це означає, що на законодавчому рівні в Україні закладено зміни концептуального підходу від протидії до подолання туберкульозу відповідно до Стратегії Всесвітньої організації охорони здоров’я (далі – ВООЗ). До речі, Україна першою в Європейському регіоні ВООЗ оновила національні стандарти з надання медичної допомоги при туберкульозі відповідно до останніх новітніх рекомендацій ВООЗ. На міжнародній арені Україна зміцнила свою позицію як держава, що запроваджує людиноорієнтовані підходи, тобто зосереджується на індивідуальних потребах кожного пацієнта, а це своєю чергою, відповідає європейській системі цінностей.

📅Впродовж 2024 та 5 місяців 2025 рр. тривало вдосконалення нормативно-правової бази протидії туберкульозу. Отже, набули чинності наступні документи:

✔️Постанова Кабінету Міністрів України від 17.05. 2024 № 571 «Про затвердження норм харчування у регіональних фтизіопульмонологічних центрах, реабілітаційних, паліативних та хоспісних відділеннях, що надають медичні послуги в умовах стаціонару для людей, які хворіють на туберкульоз»;

✔️Постанова Кабінету міністрів України від 09.07.2024 № 802 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги людям, які хворіють на туберкульоз, з-поміж осіб, взятих під варту, чи які тримаються в установах виконання покарань»;

✔️Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 №564-р «Про затвердження Операційного плану заходів з реалізації у 2024-2026 роках Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року;

✔️Наказ МОЗ України від 07.04.2025 № 593 «Про затвердження Порядку допуску до відвідування закладів освіти та дитячих закладів оздоровлення та відпочинку здобувачів освіти, які хворіють на туберкульоз із бактеріовиділенням, до завершення ними лікування»;

✔️Наказ МОЗ України від 15.07.2024 № 1226 «Про затвердження форм первинної облікової документації та форм звітності з туберкульозу та інструкцій щодо їх заповнення та Інструкції щодо класифікації випадків туберкульозу, результатів його лікування» (зі змінами);

✔️Наказ МОЗ України від 04.07.2024 № 1160 «Про затвердження Положення про мікробіологічну лабораторію з діагностики туберкульозу третього рівня»;

✔️Наказ МОЗ України від 12.03.2024 № 422 «Деякі питання утворення трирівневої лабораторної мережі з діагностики туберкульозу у системі протитуберкульозної медичної допомоги населенню»;

✔️Наказ МОЗ України від 16.11.2024 № 1923 «Про затвердження Порядку надання послуг з амбулаторного лікування людей, які хворіють на туберкульоз, у закладах первинної медичної допомоги».

Зупинимося на основних змінах

Туберкульоз можна лікувати амбулаторно, тобто без госпіталізації.

Цей підхід рекомендується ВООЗ, і в Україні вже доведено його ефективність. Такий метод лікування є безпечним для оточуючих, а головне сприяє одужанню в максимально комфортних для людини умовах. Схему лікування туберкульозу, як і раніше, призначає лікар-фтизіатр, обираючи найкращу комбінацію препаратів. Водночас підтримувати процес терапії може сімейний лікар за місцем проживання пацієнта. Завданням сімейного лікаря є контроль стану здоров’я та загальної динаміки самопочуття, допомога у дотриманні лікувального режиму. Із запровадженням амбулаторного лікування хворі на туберкульоз мають можливість повертатися додому, навчатися, працювати та отримувати необхідну медичну допомогу в комфортних умовах.

Туберкульоз тепер лікується швидше.

В нашій країні лікування туберкульозу здійснюється відповідно до сучасних європейських стандартів, заснованих на принципах доказової медицини. Завдяки використанню ефективних інноваційних препаратів вдалося значно зменшити тривалість цього процесу:

• лікування лікарсько-стійкого ТБ триває 6–9 місяців (замість 18–36 місяців);
• лікування чутливого ТБ триває до 4–6 місяців (замість понад 6 місяців).

Профілактичне лікування.

Завдяки інноваційним препаратам період профілактичного лікування скоротився до одного або трьох місяців (раніше здебільшого 6 місяців). Це стосується особливо вразливих категорій із підвищеним ризиком захворювання: осіб, які були в контакті з хворими на туберкульоз; людей, що живуть з ВІЛ; пацієнтів, які готуються до трансплантації органів або проходять процедури діалізу, та інших.

Медико-соціальна підтримка.

Кожен пацієнт, який проходить курс лікування туберкульозу, за потреби може отримати послуги медико-психосоціального супроводу. Рішення про необхідність супроводу приймає лікар. Супровід здійснює мультидисциплінарна команда, яка визначає наявні потреби. Далі соціальним працівником складається індивідуальний план надання послуг супроводу пацієнта з туберкульозом.

📌Міністерство охорони здоров’я України планує і далі розвивати та вдосконалювати систему протитуберкульозної медичної допомоги населенню. Це наближає Україну до глобальної мети – повного подолання туберкульозу.